Ответ:

Ще ранкова роса зволожувала мої голі стопи, коли я вийшов із своєї примітивної печери. Мій день розпочався, як і завжди, зі спроби віднайти смачну їжу. За годину ловлі метеликів і ягод, я повернувся назад до свого дому, де моє житло складалося зі скель і гілок.

Моя подруга Айла була вже біля вогнища, роблячи важливу роботу - готуючи вечерю. Ми обмінювались поглядами, і в цих миттєвостях несказанної спільності була здатність розуміти одне одного без слів. Наш день був наповнений пошуками їжі, роботою на полях, і моментами релаксу біля річки, де ми вивчали природу і спостерігали за тим, як сонце змінювало своє положення на небі.

Закінчився день, коли сонце почало сідати. Наша спільнота зібралася навколо вогнища, і ми поділилися їжею і історіями дня. Вогонь освітлював наші обличчя, а зірки в небі робили нас покірними спостерігачами за вічністю.

Закінчуючи цей день, я розумів, що хоч ми були первісними людьми, наші життя були наповнені спільністю, любов'ю до природи і найважливішим - розумінням одне одного.