Відповідь:

Перед читачами постають живі картини незайманої природи української землі у всій її величі, багатстві і красі. Це «ліс густий, дрімучий, темний», у якому ростуть столітні «велетенські граби, вільхи, сосни, явори, дуби». По лісах блукають «кози, тури, олені, вовки, кабани, ведмеді, лосі, рисі, зубри, борсуки. По річках і озерах чути «вічний галас, вічний спів» птаства, крики «гусей, качок і чапель», зойки «чайок і журавлів». «В небі хмарами летять лебедині білі зграї», «хижо лопотять» крила орлів.

На безкрайніх степових просторах буйний вітер грає «на шовкових струнах трав». У далекі, ще докиївські часи там «з луком пращур наш ішов,з рисем, лосем і ведмедем він боровся і боров», здобуваючи собі їжу, хутро та шкіру. І у всій цій урочистій красі, як немовля у колисці, «спочивала Україна в золотих дитячих снах».

Пояснення:

Олександр Олесь змальовує нашу країну з її дикими лісами, чудовою природою, спокоєм і славою.