дуже слабо або зовсім не впливають на прийняття рішень державними органами влади. Крім того, визначається байдужість державних органів влади щодо діалогу, співпраці з недержавними інституціями. 

Найбільш конфліктною структурою, тобто такою, що має найбільшу кількість конфліктів з іншими структурами, визнаються політичні партії та рухи.

Найбільш частіше в Україні дотримуються прав і свободи, які стосуються внутрішнього світу громадян, або реалізуються на осі взаємодії "громадянин-громадянин" або "громадянин-ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ". 

Максимальне дотримання прав і свобод громадян респондентами та експертами відзначається в тих сферах, де трансакційні витрати держави є мінімальними, інакше кажучи, там, де для їх реалізації достатньо невтручання. Там же, де реалізація прав і свобод потребує значних фінансових та організаційних зусиль, злам старих стереотипів, пошук принципово нових підходів до взаємодії держави з громадянином, виникають проблеми невідповідності декларацій реальному стану справ. 

В Україні, дійсно, існують інститути, вільні від контролю держави, але разом з тим вони "вільні" і від істотного впливу на неї. Українській ментальності притаманна звичка покладатися на особисті неофіційні зв'язки, які не мають правового визнання, і не довіряти своїй державі, так як часто мають для цього серйозні причини. 

Навіть такий інструмент демократії як вибори в Україні не став засобом створення влади. Значною мірою українці в силу різних обставин (в тому числі і порушення прав виборців) не обирають нову владу, а підтримують вже існуючу і незалежну від реальних інтересів пересічних громадян.