15.Проблемне питання про причини Мюнхенської угоди, підписаної у вересні 1938 року, можна розглянути з різних точок зору. Однією з головних причин була апеляція до принципу "компромісу" який вважався розумним рішенням для вирішення політичних конфліктів. Проте, цей принцип у цьому випадку призвів до страшної катастрофи Другої світової війни.

Також можна розглянути дії основних державних лідерів - Адольфа Гітлера, Невіля Чемберлена, Едуарда Даладьє та Беніто Муссоліні - і їхніх мотивацій. Адольф Гітлер прагнув отримати контроль над Судетами, регіоном Чехословаччини з більшістю німецькомовного населення, а Невіль Чемберлен та інші західні лідери були зацікавлені в збереженні миру та уникненні війни.

Іншим фактором було те, що більшість країн була вражена наслідками Першої світової війни та була неохоча брати участь в новому конфлікті. Тому, їхня дипломатія була спрямована на уникнення війни та досягнення компромісу з Німеччиною.

Проте, можна також розглянути Мюнхенську угоду як провал міжнародної дипломатії, оскільки вона не принесла довготривалого миру, а навпаки, стала прологом до початку Другої світової війни. Мюнхенська угода показала, що здатність міжнародних лідерів вирішувати конфлікти мирним шляхом обмежена, і що війна може бути уникнута.

16.Томаш Масарик народився 7 березня 1850 року в місті Копрівніце на території Австрійської імперії (нині Чехія). Він був визнаним професором та видатним політиком, який став засновником та першим президентом Чехословацької республіки.

Масарик був сином бідних сільських робітників і сам мав скромне походження. Він отримав вищу освіту в Празькому університеті та його дослідження зі спеціальності філософії і історії знайшли визнання в академічних колах.

У 1914 році Масарик вигнав із Чехії австрійського принца-регента та проголосив створення незалежної Чехословацької республіки. Він очолив уряд в екзильному Парижі та протягом Першої світової війни активно працював над тим, щоб забезпечити міжнародне визнання його нової держави. У 1918 році після закінчення війни Масарик повернувся до Чехословаччини та став першим президентом країни.

Протягом свого перебування на посаді президента Масарик працював над створенням демократичної та республіканської системи управління, забезпечив розвиток національних меншин, вирішував соціальні проблеми та здійснював реформи в освіті та культурі. Він також активно діяв на міжнародній арені, прагнучи забезпечити безпеку та благополуччя своїй країні.

У 1935 році Масарик відстав після того, як став жертвою політичних інтриг та змов.

17.Режим «санації» був запроваджений в Україні в 1930-х роках як спроба покращити економіку та соціальні умови країни. Проте питання про те, чи справді цей режим був ефективним у досягненні цих цілей, є предметом дискусії.

З одного боку, були позитивні сторони реабілітаційного режиму. Уряд інвестував значні кошти в розвиток промисловості, що допомогло модернізувати інфраструктуру країни та прискорити економічне зростання. Режим також наголошував на освіті та грамотності, що призвело до більш освіченого населення та сильнішої робочої сили.

Крім того, режим прагнув покращити умови життя багатьох українців. Запроваджено програми забезпечення населення доступним житлом, медичними та соціальними послугами. Це допомогло вирішити деякі з найбільш нагальних проблем, які стояли перед країною в той час, такі як бідність і погані умови життя.

Однак у режимі реабілітації були й суттєві недоліки. Однією з основних проблем було широке застосування примусової праці та колективізації, що призвело до значних порушень прав людини та завдало великих страждань багатьом українцям. Крім того, уряд часто був жорстким у своєму підході до управління, обмежуючи свободу слова та придушуючи інакомислення.

Інша проблема полягала в тому, що режим зосереджувався на промисловому розвитку часто за рахунок довкілля. У результаті забруднення повітря та води стало серйозною проблемою, а багато природних ресурсів були виснажені або знищені.

Зрештою, важко сказати, чи справді режим реабілітації покращив Україну. Незважаючи на те, що він досяг значних успіхів у модернізації економіки та інфраструктури країни, він також завдав значної шкоди та труднощів багатьом українцям. Зрештою, саме історики та науковці мають оцінити спадщину режиму та визначити, допоміг він у кінцевому підсумку прогресу країни чи перешкодив.