1. «Оксаночко, усе, що ти робиш, наповнюй любов'ю», — навчала в дитинстві мама.
2.«Діснейленд - це справжня казка!» — радісно вигукнув братик.
3. «Звідки ти знаєш?» — дивуюсь я.
4. «Така моя доля...» — безжурно засміявся дід у бороду.
5. Богдан усміхнувся: «Дивний ти чоловік, боярине».
6. Дмитро глядів на молоду пару ясними, радісними очима: «...Не сумуй, доню, замість батька доля дає тобі брата...»
7. Бочонок... реготав басом з-під білих розпушених вусів: «Гу-гу-гу! Кха-кха-кха! О, моє вам шануваннячко!» — причому живіт йому здіймався, мов велика пругка подушка, і двигтів.
8. Марина поцікавилась: «А ви й до нас зайдете?» — і зніяковіла.
9. Павло, трохи зніяковів, пробурчав невиразно: «Діло є..." — і так само неуважно пішов назад.
10. «Ну, то добре, — казав кошовий, — іди ж у який сам знаєш курінь».
11. «Мені, — каже, — не так серденьку тяжко...»
12. «Нічого, батьку, згадувать того, що минуло, — рівно озвався Остап, — що було, те загуло!»
13. «Дівчатонька мої, голубочки! Глядіть, лишень не перехваліть його, — сміється Катря дівчатам: — славні бубни за горами, а зблизька — шкуратяні»
14. «То моя тітка Василина, — одразу прояснилось обличчя Люби. — Вона так гарно вміє співати й виводити»
15. «Це я бур'ян? — засміявся Віктор. — І який же саме?.. Лопух чи осот? Чи ще якісь там є бур'яни»
16. «Гляньте, гарно як, — сказала одна дівчина. — Немов облита снігом кожна гілка!»
17. «Дай зіроньку, дай…» - крізь сон дитя белькоче.
18. «Насуплю я брови, - говорить зима, - і вітер з морозом повіє!»
19. Не кажи «Не знаю», а кажи : «Навчуся».
20. "Немає в світі нічого сильнішого за людину", - тихо говорить він Івану Івановичу, гріючись біля вогню.
21. І тільки закінчилося це, як дівчата заспівали про зелену діброву, питаючи в неї: "Хто в тій діброві гуляє?"
22. Я так завзято благаю слово: "Не мовчи! Бо краще вмерти, все сказавши, аніж мовчати, живучи".
23. «Ласкавими словами й гадюк чарують», - каже одна українська приказка, а друга додає: «Слово – не стріла, а глибоко ранить».
24. Цього року, - «мабуть урожай буде» - каже Андрійко.
25. «Рано, - ти каже батько: - закінчив науку».
26. «Мамо, я так люблю тебе» - говорив Іван.
27. «Я - дуже гарна красуня» - загордилася Маруся.
28. «Мені десять років» - відповіла Оленка.
29. «Ти дуже добра дівчинка», - дякувала Оксанці бабуся.
Answers & Comments
Ответ:
1. «Оксаночко, усе, що ти робиш, наповнюй любов'ю», — навчала в дитинстві мама.
2.«Діснейленд - це справжня казка!» — радісно вигукнув братик.
3. «Звідки ти знаєш?» — дивуюсь я.
4. «Така моя доля...» — безжурно засміявся дід у бороду.
5. Богдан усміхнувся: «Дивний ти чоловік, боярине».
6. Дмитро глядів на молоду пару ясними, радісними очима: «...Не сумуй, доню, замість батька доля дає тобі брата...»
7. Бочонок... реготав басом з-під білих розпушених вусів: «Гу-гу-гу! Кха-кха-кха! О, моє вам шануваннячко!» — причому живіт йому здіймався, мов велика пругка подушка, і двигтів.
8. Марина поцікавилась: «А ви й до нас зайдете?» — і зніяковіла.
9. Павло, трохи зніяковів, пробурчав невиразно: «Діло є..." — і так само неуважно пішов назад.
10. «Ну, то добре, — казав кошовий, — іди ж у який сам знаєш курінь».
11. «Мені, — каже, — не так серденьку тяжко...»
12. «Нічого, батьку, згадувать того, що минуло, — рівно озвався Остап, — що було, те загуло!»
13. «Дівчатонька мої, голубочки! Глядіть, лишень не перехваліть його, — сміється Катря дівчатам: — славні бубни за горами, а зблизька — шкуратяні»
14. «То моя тітка Василина, — одразу прояснилось обличчя Люби. — Вона так гарно вміє співати й виводити»
15. «Це я бур'ян? — засміявся Віктор. — І який же саме?.. Лопух чи осот? Чи ще якісь там є бур'яни»
16. «Гляньте, гарно як, — сказала одна дівчина. — Немов облита снігом кожна гілка!»
17. «Дай зіроньку, дай…» - крізь сон дитя белькоче.
18. «Насуплю я брови, - говорить зима, - і вітер з морозом повіє!»
19. Не кажи «Не знаю», а кажи : «Навчуся».
20. "Немає в світі нічого сильнішого за людину", - тихо говорить він Івану Івановичу, гріючись біля вогню.
21. І тільки закінчилося це, як дівчата заспівали про зелену діброву, питаючи в неї: "Хто в тій діброві гуляє?"
22. Я так завзято благаю слово: "Не мовчи! Бо краще вмерти, все сказавши, аніж мовчати, живучи".
23. «Ласкавими словами й гадюк чарують», - каже одна українська приказка, а друга додає: «Слово – не стріла, а глибоко ранить».
24. Цього року, - «мабуть урожай буде» - каже Андрійко.
25. «Рано, - ти каже батько: - закінчив науку».
26. «Мамо, я так люблю тебе» - говорив Іван.
27. «Я - дуже гарна красуня» - загордилася Маруся.
28. «Мені десять років» - відповіла Оленка.
29. «Ти дуже добра дівчинка», - дякувала Оксанці бабуся.
30. Кіт казав: «Я все життя на мишей полював».