- Привіт друже! Як твоя школа? Гарно навчаєшся?

- Привіт. Та школа мені не по душі. Я звик до своїх однокласників, учителів.

- Розумію… Але ти потерпи трішки! Вище носа! Війна закінчиться, і ти будеш ходити у свою школу!

- Це так. Протерпіти не завадить. А як думаєш, Васю, коли буде мир.

- Якщо чесно, не знаю. Хочеться поскоріше! Звісно, Артеме?

- Ага!

- Мене звуть додому…

- Нічого, ще обов‘язково зустрінемося!

- Добре, бувай!