Объяснение:Народився Василь 8 січня 1935 року на Полтавщині в селі Біївці. Виховувався лише мамою-колгоспницею та дідусем. Симоненко ріс без батька, той зник невдовзі після народження сина.
Дитячі роки хлопчика були непростими, він бачив сльози матері, яка залишилась одна з дитиною в роки Другої світової війни, голод та людські страждання.
До школи малому приходилося ходити пішки більше 9 км, але закінчив її з золотою медаллю.
Він був обдарованою дитиною, любив читати, мав гарну пам’ять та гострий розум.
У 1952 році вирішує пов’язати своє життя з журналістикою. Вступив до Київського університету ім. Т. Шевченка де навчався разом з Б. Олійником, Т. Коломієць та Б. Рогозою та А. Москаленком. Саме в студентські роки в нього загорається іскра до творчості та поезії зокрема.
Працював у редакціях трьох газет: «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета» в якості кореспондента.
Товаришував з Л. Костенко, І. Драчем та А. Горською, разом з якими відвідував Клуб творчої молоді у Києві.
Василь Симоненко горів бажанням запалити національне відродження. Разом зі своїми товаришами-шістедесятниками він займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського народу. За його участю було відкрито таємні братські могили жертв сталінських репресії на Васильківському та Лук’янівському кладовищах та у Биківнянському лісі, тим самим підписуючи собі смертний вирок.
Симоненко був постійно під наглядом КДБ. У 1952 році його жорстоко побили міліціонери. З чого часу його стали мучити гострі болі в боці, після чого йому діагностували рак нирок. Згорів за кілька місяців, наче свічка. Майже всі друзі відвернулись від нього, побоюючись розправи збоку радянської влади.
За день до смерті він написав заповіт до спілки письменників України, прохаючи подбати про його родину та матір.
Письменник прожив лише 28 років.
За все коротке життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша і грім» (збірка поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотрон». Його вірші вийшли друком у Мюнхені. Решта праць вийшла вже після смерті поета за допомогою його друзів.
Особисте життя
Василь Симоненко з дружиною
З майбутньою дружиною Василь познайомився в Черкасах на переддипломній практиці в газеті «Черкаська правда». Людмила Півторадня була на два роки молодшою за чоловіка. Одружилися вони вже через пів року після знайомства 27 квітня 1957 року.
Поет називав свою Людмилу ніжно-пестливо – Люся-малюся чи Люсьєн. А його дружина не розуміла і не схвалювала захоплення чоловіка літературою.
У 1958 році у родини народився син Олесь. Він живе та працює слюсарем в Черкасах.
Дружина Василя Симоненка, пережила свого чоловіка на 33 роки. Померла вона у 1996 році.
Answers & Comments
Ответ:Василь Симоненко
Объяснение:Народився Василь 8 січня 1935 року на Полтавщині в селі Біївці. Виховувався лише мамою-колгоспницею та дідусем. Симоненко ріс без батька, той зник невдовзі після народження сина.
Дитячі роки хлопчика були непростими, він бачив сльози матері, яка залишилась одна з дитиною в роки Другої світової війни, голод та людські страждання.
До школи малому приходилося ходити пішки більше 9 км, але закінчив її з золотою медаллю.
Він був обдарованою дитиною, любив читати, мав гарну пам’ять та гострий розум.
У 1952 році вирішує пов’язати своє життя з журналістикою. Вступив до Київського університету ім. Т. Шевченка де навчався разом з Б. Олійником, Т. Коломієць та Б. Рогозою та А. Москаленком. Саме в студентські роки в нього загорається іскра до творчості та поезії зокрема.
Працював у редакціях трьох газет: «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета» в якості кореспондента.
Товаришував з Л. Костенко, І. Драчем та А. Горською, разом з якими відвідував Клуб творчої молоді у Києві.
Василь Симоненко горів бажанням запалити національне відродження. Разом зі своїми товаришами-шістедесятниками він займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського народу. За його участю було відкрито таємні братські могили жертв сталінських репресії на Васильківському та Лук’янівському кладовищах та у Биківнянському лісі, тим самим підписуючи собі смертний вирок.
Симоненко був постійно під наглядом КДБ. У 1952 році його жорстоко побили міліціонери. З чого часу його стали мучити гострі болі в боці, після чого йому діагностували рак нирок. Згорів за кілька місяців, наче свічка. Майже всі друзі відвернулись від нього, побоюючись розправи збоку радянської влади.
За день до смерті він написав заповіт до спілки письменників України, прохаючи подбати про його родину та матір.
Письменник прожив лише 28 років.
За все коротке життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша і грім» (збірка поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотрон». Його вірші вийшли друком у Мюнхені. Решта праць вийшла вже після смерті поета за допомогою його друзів.
Особисте життя
Василь Симоненко з дружиною
З майбутньою дружиною Василь познайомився в Черкасах на переддипломній практиці в газеті «Черкаська правда». Людмила Півторадня була на два роки молодшою за чоловіка. Одружилися вони вже через пів року після знайомства 27 квітня 1957 року.
Поет називав свою Людмилу ніжно-пестливо – Люся-малюся чи Люсьєн. А його дружина не розуміла і не схвалювала захоплення чоловіка літературою.
У 1958 році у родини народився син Олесь. Він живе та працює слюсарем в Черкасах.
Дружина Василя Симоненка, пережила свого чоловіка на 33 роки. Померла вона у 1996 році.