Переказ тексту. СРОЧНО 40 балов
Как можно пересказать этот текст ?

При першому поглядi на дiйснiсть це питання не дає нам покою. Воно врiзається в нашу свiдомiсть, воно переслiдує нас вдома, на вулицi, в установi, на базарi, у трамваï… На кожному кроцi наших трагiчних буднiв у першу чергу бачимо чорним по бiлому писане: Хто ми? Нарiд чи чернь? Нацiя чи маса?… Органiзована, свiдома, вигранена збiрна одиниця чи юрба без'язиких i безликих постатей? I дати на це одразу, без вагань, виразну вiдповiдь ми тодi вагаємось.
Чому? Бо ми не переконанi внутрiшньо, що весь той людський матерiал, який заповнює будинки i вулицi наших мiст, вповнi i незастережно заслуговує на назву нарiд. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову, оцiнюємо вчинки i з потрясаючим душу жалем стверджуємо, що величезна маса живих людиноподiбних iстот 1941 року по народженнi Христа не розумiє i не усвiдомлює в собi двох дуже важливих i основних первнiв (елементiв): людську гiднiсть i нацiональну свiдомiсть. Що це таке людська гiднiсть? Чи це щось подiбне на мiшок картоплi, чи на порванi чоботи? Не всiм ясно. Що таке нацiональна свiдомiсть i для чого ïï можна практично вжити? Також не кожному вмiщується в головi.
При певних обставинах нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не нове. Воно вже з прадавна iснує на нашiй планетi. Є людськi громади, якi живуть споконвiку своïм первiсним життям. Є суспiльнiсть, що складається з раси кулi. Iлотiв чи чорношкiрих рабiв. I нам, європейцям, це явище свiдчить лише про те, що нi на одну хвилину ми не бажали б опинитися в станi тих виставлених на поталу випадковостi людських iстот. Наша душа приготовлена для сприйняття лише таких суспiльних форм, у яких може вiльно дiяти i розвиватися наша людська гiднiсть.
Почувати себе людиною, почувати себе тим, як ще колись казали, першим творiнням Найбiльшого Творця, почувати себе свiдомим у всiх своïх вчинках та поступованнях ось основна заповiдь людини-європейця. Зламати цю заповiдь значить зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це значить перекреслити своє моральне обличчя.
Большевизм багато говорив про свiдомiсть. Але його свiдомiсть зводилась не до людськоï свiдомостi, а, як тодi говорилося, до свiдомостi класовоï, чи соцiальноï. А це є далеко не те саме. Основою життя є не клас, а людина. Той чи iнший подiл людей не повинен замiняти основного. Не важливо, до якого класу належить порядна творча свiдома людина. Важливо, щоб вона такою була. Бо коли привiлейований той чи iнший клас складається з юрби бандитiв чи людського шумовиння, то будь вiн тричi пролетарський чи буржуазний вiн сам по собi не має найменшоï вартостi. Не в пролетарiатi i не в буржуазiï справа. А в людинi. I тiльки в людинi