Ознаки «кларнетизму» у вірші «Ви знаєте, як липа шелестить...»:

паралелізм: поруч із зображенням природи («липа шелестить», «у місячні весняні ночі», «сплять старі гаї», «Ось місяць, зорі, солов'ї…») паралельно йде мова про кохання («"Я твій" – десь чують дідугани», «Піди збуди, цілуй їй очі»);

алітерація:«у місячні весняніночі», «Ви знаєте, яксплятьстарі гаї? //Вонивсе бачать крізьтумани»;

асонанс:«Ви знаєте, як сплять старі гаї? // Вони все бачать крізь тумани»;

повтори:«Кохана спить», «липа шелестить», «солов'ї», «сплять (старі) гаї»;

анафора (єдинопочаток):«Ви знаєте, як...» («Та ви вже знаєте, як...»);

звертання до уявного співрозмовника:«Піди збуди, цілуй їй очі»;

уособлення (персоніфікація): «сплять старі гаї»;

риторичне питання:«Ви знаєте, як липа шелестить // у місячні весняні ночі?».

Загалом, цей короткий вірш, «Ви знаєте, як липа шелестить...», є гарним прикладом інтимно-пейзажної лірики та унікального «кларнетизму», за який відомий Павло Тичина. Твір описує кохання та почуття, емоції на фоні чарів ночі ().