Відповідь:

Пояснення:Останні подихи землі були відчутні на кожному кроці. Із сухих грунтів підіймалась хмара пилу, а в знесиленому світлі сонця вітер розвіював його далеко за межі села. Усі озера та річки пересохли, відгуки відлунювали у безлюдних каньйонах, а птахи й звірі зникли з лісів та галявин. Лише сухе шелестіння відсохлих листя та скрегіт під ногами збіднілих тварин засвідчували існування життя в цьому краї. Останнім легким подихом землі було повільне зникнення духу природи, яке покривало цей край ніжним і тонким покривом меланхолії.