Яким Сомко походив з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького. Козацькі літописи подають Сомка як людину великої краси і розуму. За часів визвольної боротьби проти Польщі Сомко став Прилуцьким полковником. Коли ж помер Богдан Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Сомко активно прагнув зібрати Чорну раду (такі ради носили характер заколотів, державних переворотів, були підступними щодо правлячого гетьмана, тому називалися чорними), бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, отримати булаву собі.
Був Яким Сомко далеко не ідеальною людиною, не цурався, як і Брюховецький, писати доноси на своїх конкурентів царю, але перед Ніжинською Радою повівся благородно і навіть погодився поступитися булавою Васюті, щоб тільки вона не потрапила в руки Брюховецькому. Але було вже занадто пізно думати про єдність після затяжних міжусобиць – Іванець використовував всі можливості бути обраним.
Після поразки на Ніжинській "Чорній" раді Сомко просив притулку і оборони у російських представників Ромодановського і Гагіна, але ті видали його Іванцю, який не забарився приректи в'язня до смерті.
Звичайно П. Куліш ідеалізує в романі образ Сомка. Наказний гетьман Сомко щиро засмучений недолею рідного краю, він-продовжувач справи Богдана Хмельницького. Про це свідчать Сомкові слова: "скласти разом обидва береги Дніпровські, щоб обидва приклонилися під одну булаву!”. Він щирий і незлобливий лицар, гордий і розумний ватажок.
Коли вірні йому козаки вирішили покласти голови, але не віддати свого гетьмана на поживу, він каже: "братці милі! Що вам битися за мою голову, коли гине Україна!“.
Answers & Comments
Ответ:
Яким Сомко походив з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького. Козацькі літописи подають Сомка як людину великої краси і розуму. За часів визвольної боротьби проти Польщі Сомко став Прилуцьким полковником. Коли ж помер Богдан Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Сомко активно прагнув зібрати Чорну раду (такі ради носили характер заколотів, державних переворотів, були підступними щодо правлячого гетьмана, тому називалися чорними), бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, отримати булаву собі.
Був Яким Сомко далеко не ідеальною людиною, не цурався, як і Брюховецький, писати доноси на своїх конкурентів царю, але перед Ніжинською Радою повівся благородно і навіть погодився поступитися булавою Васюті, щоб тільки вона не потрапила в руки Брюховецькому. Але було вже занадто пізно думати про єдність після затяжних міжусобиць – Іванець використовував всі можливості бути обраним.
Після поразки на Ніжинській "Чорній" раді Сомко просив притулку і оборони у російських представників Ромодановського і Гагіна, але ті видали його Іванцю, який не забарився приректи в'язня до смерті.
Звичайно П. Куліш ідеалізує в романі образ Сомка. Наказний гетьман Сомко щиро засмучений недолею рідного краю, він-продовжувач справи Богдана Хмельницького. Про це свідчать Сомкові слова: "скласти разом обидва береги Дніпровські, щоб обидва приклонилися під одну булаву!”. Він щирий і незлобливий лицар, гордий і розумний ватажок.
Коли вірні йому козаки вирішили покласти голови, але не віддати свого гетьмана на поживу, він каже: "братці милі! Що вам битися за мою голову, коли гине Україна!“.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/obraz-yakima-somka-chorna-rada