У другій половині 19 століття українські землі були в складі Австро-Угорської імперії, яка була заснована на принципі патримоніального або абсолютного монархізму. Це означало, що влада зосереджувалася в руках монарха, який мав безмежні повноваження і контролював усі аспекти життя країни.

У такій системі політичні свободи були обмежені, а українське населення мало обмежені можливості для вираження своїх політичних переконань і інтересів. Українці не мали права на вільне вираження своїх думок, формування політичних партій або участь у виборах.

Незважаючи на це, українське населення Австро-Угорщини зуміло зберегти свою національну та культурну ідентичність і вести активну боротьбу за свої права та свободи. Вони створювали свої власні політичні, культурні та освітні організації, які допомагали українському народові зберегти свою культуру та мову.

Отже, хоча українське населення мало обмежені можливості для вираження своїх політичних переконань та інтересів у Австро-Угорщині, вони зуміли зберегти свою національну та культурну ідентичність та вести активну боротьбу за свої права та свободи.