Оповідання "Білий кінь Шептало" розповідає про коня на ім'я Шептало, який був білим, але вирішив стати сірим, щоб уникнути більшого відчуження від табуну.

Шептало вважав, що краще здаватися покірним, аніж бунтувати, оскільки він був свідомий своєї відмінності від інших коней у табуні. Він боявся, що його відштовхнуть або покарають за його незвичайний колір, тому він старався бути покірним.

Шептало ставився до інших коней у табуні з повагою та шаною, але він не міг знайти своє місце серед них через свій білий колір. Він відчував себе відділеним від табуну та боявся, що його виключать.

Автор називає перебування коня на волі, на природі "нерозумною блуканиною", оскільки коні - це стадні тварини, які повинні жити у табуні, а не на самоті. Шептало відчував себе відділеним від табуну та був самотнім, що не відповідало його природі.

Шептало вирішив знову стати сірим, викачавшись у багнюці, а не залишитися назавжди сліпучо-білим, оскільки він зрозумів, що його білий колір робить його відмінним від інших коней та заважає йому жити в табуні. Шептало знайшов свій шлях у житті, коли знову став сірим та був прийнятий в табун.