Verified answer

Ответ:

Лірична героїня сонетів Вільяма Шекспіра є земною, оскільки автор використовує приклади з природи та земного світу, щоб порівняти її зі своєю красою.

Наприклад, у сонеті 130 автор описує свою кохану:

«Глаза моей госпожи не похожи на солнце;

Коралл гораздо более красный, чем красные губы;

Если снег белый, то почему же тогда ее грудь дуна;

Если волоски будут проводами, на ее голове растут черные провода.

Я видел дамасские розы, красные и белые,

Но никаких таких роз я не вижу в ее щеках;

(«Очі моєї повії ніжні, не як сонце,

Червоності губ її не корал,

Як сніг, довго на сонці не мрячаться,

Її груди – не білі, а темніші від дна.

Волосся – дріт, що дико росте,

А зовсім не як з метеликів крильця.

Ніжні рожі – на її щоках не ростуть.»)

У цьому сонеті Шекспір змальовує свою кохану, використовуючи порівняння з різними об'єктами, що є земними. Він говорить, що її очі не такі ж як сонце, що її губи не такі червоні, як корал, що її груди не білі, а темніші від дна. Також він порівнює її волосся з дротом, що дико росте, а не з крильцями метеликів.

У сонеті 18 Шекспір також використовує приклади з природи, щоб порівняти свою кохану зі землею:

«Должен ли я сравнить тебя с летним днем?

Ты более милый и более умеренный:

Бурные ветры действительно сотрясают любимые майские почки,

А летняя аренда имеет слишком короткую дату:

Иногда слишком жарко сияет глаз небес,

И часто его золотой цвет лица тускнеет;

И каждая ярмарка от ярмарки иногда снижается,

Случайно или естественно меняющийся курс необрезанный;

Но вечное лето твое не угаснет

И не теряйте владения тем справедливым, что ты должен;

И Смерть не будет хвастаться, что ты блуждаешь в его тени,

Когда в вечных линиях времени ты растешь:»