Економічна політика царського уряду від середини XIX століття мала за мету розвиток промисловості та залежності від Росії. Землеробство українських земель ставили під контроль та регулювали, що призвело до зниження врожаїв та втрати прибутків селян. Царський уряд також почав активну політику російської колонізації території України, підтримуючи масову іміграцію російського населення на українські землі.

Державна політика спрямовувалась на зниження економічної незалежності та національного самовизначення українського народу. Царський уряд впроваджував податкову політику, що ставила на українських селян тягар високих податків, що призвело до погіршення життєвого рівня населення та збільшення бідності.

Політика держави сприяла зміні власності на землю, що призвело до зростання кількості великих землевласників, які мали значний вплив на політику регіону. Українські землі стали джерелом дешевої праці та сировини для російської промисловості, що призвело до збільшення залежності від Росії.

Царський уряд здійснював політику російської культурної асиміляції українського народу, забороняючи використання української мови у школах та державних установах, а також призначення російських керівників на посади в українських регіонах.