Ответ:

Объяснение:

Зовнішню політику Німеччини у міжвоєнний період можна поділити на два етапи:

Перший етап охоплює час з 1920 до березня 1933 рр., тобто до здобуття влади Гітлером.

Другий етап охоплює час з березня 1936 р. і до початку Другої світової війни. Це час перебування фашистів при владі.

У лекції про міжнародні відносини у міжвоєнний період ми уже аналізували ставлення, пропозиції, вимоги до Німеччини держав переможців у першій світовій війні. Зауважимо, що їх вимоги, претензії до Німеччини були цілком справедливими, адже ґрунтувались на міжнародних договорах і угодах, які випливали із того факту, що Німеччина була визнана винуватцем першої світової війни і тих руйнацій та жертв, що понесли народи з 1914 по 1918 рр. Одним словом, над Німеччиною висів "Дамоклів меч", до неї було чимало претензій, було чимало бажаючих побільше відщипнути від німецького пирога. Франція, зокрема, і чути не хотіла про можливість у перспективі самостійної активної зовнішньої політики з боку Німеччини.

Версальський мирний договір поставив Німеччину в жорсткі і досить обмежені рамки не тільки внутрішньої поведінки, але й і зовнішньої.

Давайте перейдемо до аналізу особливостей зовнішньої політики Німеччини в період з 1920 по 1933 рр., які випливали з її міжнародного статусу після Першої світової війни.

Міжнародний статус Німеччини різко змінився. Вона втратила значну частину своєї території, внаслідок чого у неї склалися нові кордони. Німеччина "не по своїй волі" перестала бути колоніальною державою. Щоб така велика європейська держава не мала колоній, (коли їх мали (і чимало) Бельгія, Португалія, Нідерланди), це був нонсенс. Це була не тільки політична образа німців, але і ущемлення їх економічних інтересів.

На початку ХХ століття зовнішньополітична діяльність Німеччини мала великий вплив на міжнародні відносини. Німеччина була однією з провідних держав у Європі, а її імперія стала другою за силою після Великої Британії.

Під час якихось політичних криз або конфліктів, що виникали у країнах Європи, Німеччина зазвичай намагалася зайняти позицію супроти Великої Британії і Франції. Наприклад, під час Боксерського повстання в Китаї у 1900 році, провідні держави Європи розбили повстанців і стали встановлювати свій контроль над Китаєм. Німеччина ж, намагалася підтримувати Боксерське повстання, оскільки рахувала, що це допоможе зменшити вплив Франції і Великої Британії в Азії.

Також, Німеччина намагалася зміцнити свої відносини з Росією та відсунути Росію від сфери впливу Великої Британії та Франції. Наприклад, у 1912 році, Німеччина та Австро-Угорщина укладали договір з Росією, що дозволяв їм зайняти більш впливову позицію на Балканах.

Крім того, Німеччина домагалася більш активної зовнішньополітичної діяльності, в тому числі, за допомогою збройної сили. Наприклад, у 1905 році, після поразки Росії в Русько-японській війні, Німеччина стала головним посередником у врегулюванні конфлікту.

Отже, зовнішньополітична діяльність Німеччини на початку ХХ століття мала значний вплив на міжнародні відносини. Німеччина намагалася зайняти позицію супроти Великої Британії та Франції, зміцнити свої відносини з Росією та була зацікавлена у більш активній зовнішній політиці.