Дія роману відбувається під час Другої світової війни в Україні. Одного разу фашисти напали на партизанську групу, яка зійшлася у лісі. Вони використовували всі можливі засоби, включаючи гармати, так-ками і бомби, але партизани не дозволяли їм проникнути у ліс ні на крок. Тоді фашисти вилили на ліс горючу рідину, і ліс вогнем полум'ям зайнявся за годину.

Декілька чоловік з партизанської групи знайшли притулок на невеликому болоті, щоб уникнути вогню. Лісова пожежа підійшла до самого болота, і на очах згорталося листя вільхи і ви сихала, мов на велетенській череві, висока болотяна трава. Однак, ліс у тому місці, звідки починалася пожежа, вже переторів, і дерева стояли мертві, чорні від сажі та кіптяви.

Старий партизан Токар знайшов маленьке козеня, яке довірливо підійшло до нього. Він ніжно пригорнув його до грудей і промовив, що у нього немає місця, бідненьке. Маленька кізонька на тонісіньких, як олівці, ніжках дрібно тремтіла всім тілом і дивилася на ліс сумовитими очима.

Партизани змушені були викупатись у багнюці від голови до ніг, щоб врятувати себе від вогню. Токар швидко посадив козеня у свій речовий мішок і закинув його за плечі, а потім занурився в багно. Вогонь не брав його мокрий одяг, і партизани змогли врятуватись від пожежі.