Ответ:

Мовна стійкість – це важлива риса мови, яка визначає її стійкість до змін у часі. Стійкість мови полягає у здатності зберігати лексико-граматичні форми, фонетичні риси та інші особливості, які були характерні для неї у певний час. Це дозволяє зберегти культурний та історичний контекст мови, зберегти споконвічні форми обрядів, звичаїв, традицій тощо.

Мовна стійкість відіграє важливу роль у збереженні культурної спадщини та єдності нації. Мова є одним з найважливіших компонентів національної самосвідомості. Збереження мови та її стійкості є важливим завданням національної політики.

Проте мовні зміни відбуваються постійно – змінюються значення слова, граматичні форми та лексичні одиниці. Об'єктивні процеси в суспільстві вимагають від мови нових підходів та форм вираження, що призводить до зміни мовних норм. І хоча мовна стійкість є важливою, необхідно розуміти, що жодна мова не може залишатися незмінною, адже вона цілком належить і утворюється під впливом живої мовної практики.

Таким чином, мовна стійкість важлива для збереження національної спадщини та визначається балансом між збереженням традицій та відкритістю до мовних змін. Національна мова є одним з найважливіших складників національного самовизначення та єдності. Важливо підтримувати мовну стійкість, проте не слід перенадмірно захищати мову від змін, які є необхідними для розвитку суспільства та просування в майбутнє.