Verified answer

Ответ:

Прийняття в 1925 р. румунської конституції і нового адміністративного закону призвело до поширення на українські землі порядків «старого королівства». Територіально-адміністративний устрій мав свідчити «возз’єднання Великої Румунії». Румунське королівство було поділене на провінції (директорати) на чолі з повноважними намісниками, що безпосередньо підпорядковувалися королю. Етнічні українські землі між Прутом і Дністром були об’єднані з корінними українськими землями в одну провінцію – Буковину. Хотинська земля та українське західне Причорномор’є були включені до провінції Бессарабії; Мармароський Сигіт з околицями відійшов до провінції Мармарош.

Середню ланку територіально-адміністративного устрою утворювали округи, які на території Бессарабії в основному відповідали попереднім російським повітам, тому кордони Ізмаїльської, Акерманської і Хотинської округ були мало змінені. Часткової зміни зазнала система адміністративно-територіального поділу Буковини австрійського періоду. З одинадцяти округ в шести українське населення становило більшість (Сторожинецька, Вижницька, Кіцманська, Чернівецька, Заставницька, Вашківська).