Ответ:

михайло стельмах

гуси лебеді летять

- Зорi, як i люди, падають на землю, i вони мають свiй вiк, - а далi обертається до мене: - Тобi, дитино, не холодно? Може, свою кирею дати?

- Не треба, дiду, - кульчусь я на задку i чогось очiкую вiд мосту, що попереду, вiд рiчечки пiд ним, що спить i не спить, i вiд перелiска, що сповзає в луги.

- Чого ж не треба? Ти, бачу, трохи замерз.

- Байдуже, нам, чоловiкам, треба до всього звикати, - повторюю дiдовi слова.

- Он як! - дiдусь добряче натрушує посмiшку на сиву, аж пожовклу на мiсяцi бороду, далi защiбає верхнiй гудзик на моїй катанцi, а на босi ноги кладе оберемок сiна.

Объяснение: