Перша система була геоцентричною, оскільки давньогрецькі філософи, такі як Піфагор і Арістотель, вважали, що Земля є центром Всесвіту, а Сонце, Місяць та інші планети обертаються навколо неї. Ця віра ґрунтувалася на видимості, оскільки Сонце та інші небесні тіла, здавалося, сходять і заходять щодня, і ідея про те, що Земля є центром Всесвіту, міцно утвердилася в грецькій думці. Крім того, математичні моделі, які використовувалися для опису руху небесних тіл, були простішими та інтуїтивно зрозумілішими в геоцентричній системі, що ще більше сприяло її популярності. Лише після роботи Коперника, а пізніше Галілея, геліоцентрична модель була запропонована та широко прийнята астрономами та вченими.