Запропонований висновок є відносно точним, оскільки українська політична еліта у період розпаду Радянського Союзу і перехідних років не зосереджувала достатньо уваги на розвитку економіки. Це можна підтвердити кількома аргументами:

1. Значна частина енергії та ресурсів витрачалась на боротьбу за владу та повноваження. Після здобуття незалежності українська політична еліта стала боротись за ринок влади та визнання своєї легітимності, а це забирало час та ресурси, які могли бути використані для розвитку економіки.
2. Завдяки спадковому досвіду та ресурсним можливостям, Україна мала потенціал для створення конкурентноспроможної економіки. Однак, незважаючи на це, більшість економічних реформ не були ефективними, або були зроблені недостатньо швидко.
3. Відсутність чіткої стратегії розвитку економіки та постійні зміни економічної політики заважали розвитку бізнесу та затримували інвестиції. Наприклад, низька рівень приватизації та високий рівень корупції затримували іноземні інвестиції.

Отже, можна стверджувати, що боротьба за владу, недостатня увага до економічних реформ, відсутність стратегії та постійні зміни економічної політики були причинами того, що українська політична еліта не змогла розв’язати більшість надзвичайно складних проблем переходу до ринку.