Объяснение:

Каролінгське Відродження, також Каролінзьке відродження (фр. renaissance carolingienne) — період розвитку освіти, науки та мистецтв у Середньовічній Європі в кінці 8 — на початку 9 століття, пов'язаний із правлінням Карла Великого та його спадкоємців.Карл Великий підкорив собі великі території в Європі. 800 року він був проголошений імператором Священної Римської імперії. Для управлінням великими володіннями Карлу потрібні були освічені люди. Частково їх запрошували з інших країн, але імператор доклав зусиль для вирощування своїх кадрів. Він заснував школу при своєму палаці в Аахені, яку очолив запрошений із Англії Алкуїн, підтримував монастирі, як центри освіти, зробив латину офіційною в імперії.

Справу Карла Великого продовжили його спадкоємці Людовик Благочесний та Карл Лисий.

Термін Каролінгське Відродження запровадив у 30-х роках 19 ст. французький історик Жан-Жак АмперКаролінзьке відродження» (Роки правління Карла Великого) – це не тільки війни, а й період розквіту середньовічної культури Західної Європи. Історики називають його «Каролінзьким відродженням». Розвиток науки, освіти, мистецтва, архітектури був викликаний життєвими потребами держави. Карл добре розумів, що керувати імперією здатні освічені люди - як світські, так і духовні.

Латинську мову - мову стародавніх римлян - у той час вже не розуміли ні рядові франки, ні духовенство. Діалекти, якими розмовляло населення західних областей Франкської імперії та Італії, хіба віддалено нагадували мову давніх римлян. Без знання латини неможливе було не тільки читання творів античних авторів, але й Святого Письма.

Тому при великих монастирях і центрах єпископств почали створюватися школи, де передусім вивчали латинську мову. Вчителями, як правило, були ченці з Англії та Ірландії, їх запрошував до своєї країни Карл Великий.

Діяла школа і при дворі Карла. Там вели заняття члени Академії - невеликого придворного гуртка, в якому читали твори античних авторів і отців церкви, дискутували, писали вірші...

Напевно....

Корону пж