Ответ:

Моє ім'я Олена, і я належу до стародавнього роду жінок "із хвиль". Ми завжди жили поряд із водою, наші долі були нерозривно пов'язані з морем. Вода надавала нам силу, енергію та натхнення. Ми цінували і шанували її, як найбільше святе.

Моя родина завжди служила морю. Щоранку моя мати і бабуся виходили на берег, щоб віддати данину водним божествам і просити їх про благополуччя для нашої родини. Ми вірили, що дотримуючись стародавніх обрядів, ми зможемо жити в гармонії з природою.

Але прийшов час, коли наш світ зруйнувався. Сталася велика трагедія. Жорстокий шторм розірвав наш мирний буденний життя. Моя родина, як і багато інших, була змушена шукати притулку геть від узбережжя. Ми втратили свій дім, свої звичаї, свою ідентичність. Я бачила, як сила води, яку ми завжди шанували, призвела до великої руйнації.

Сьогодні я живу далеко від моря, але серцем завжди повертаюся до своєї рідної землі, до своєї домівки біля хвиль. Я пам'ятаю про трагедію, яка нас спіткала, і намагаюся передати своїм дітям і внукам історію нашої родини, про наші традиції та звичаї, про те, як важливо шанувати природу і жити в гармонії з нею.

Моя історія - це пам'ять про те, якими ми були, і нагадування про те, як важливо не забувати своє коріння.

Объяснение: