Розвиток господарства Галичини у другій половині ХІХ столітті Економічне становище Галичини було повільним,навіть погіршилося. Це було спричинено тим, що з 1861 р. (поява залізниці Львів — Відень) почалося широке залізничне будівництво, яке поєднало західноукраїнські землі з провідними промисловими центрами імперії. У край хлинув потік товарів з індустріально розвинених регіонів імперії (Австрія, Чехія), який розорив місцеві промисли та зруйнував усю традиційну систему господарювання. Швидко зростала кількості населення. Місцева влад Галичини намагалася урятувати ситуацію шляхом розвитку банківської й кредитної систем та залучення інвестицій. Унаслідок цього почали швидко розвиватися нафтодобувна та лісозаготівельна галузі промисловості,які цікавили іностранців. Наприкінці XIX ст. іноземний капітал посів провідні позиції в економіці західноукраїнських земель. Великі фірми прибрали до своїх рук торгівлю, банки, цілі галузі промисловості.
Західноукраїнські міста залишалися центрами ремесла й торгівлі. Однак у складі місцевого купецтва українців майже не було. Абсолютну більшість у цьому секторі економіки становило єврейське купецтво. Завдяки їхній діяльності в краї було налагоджено економічні зв’язки між містами й селами.
На Галичіні були відсутністі основних експортних товарів, таких як пшениця чи цукровий буряк, що б живили економічний розвиток Імператорський уряд не тільки виявляв мало заінтересованості в тому, щоб покращити ситуацію в Галичині, але й виразно сприяв західним провінціям, запровадивши незбалансовані тарифи на землі, податки.
Галичані лишалися народом переважно аграрним. У 1900 р. близько 95% із них займалися сільським господарством. Лише близько 1 % працювали в промисловості (якою б мізерною вона не була) і якихось 0,2%—в торгівлі.
На селянах був борг за отримані в 1848 р. землі.Селяни підлягали прямому й непрямому оподаткуванню, включаючи утримання шкіл, шляхів тощо.Тягарем були сервитути .
Розвиток промислових галузіві:
нафтова-контроль за розвитком встановили австрійські та німецькі підприємці,переробляли нафту на австрійських та угорських заводах
деревообробна-темпи розвитку дуже повільні,потреби у папері,меблі задовольнялись за рахунок інших регіонів імперії або імпорту
легка промисловість- залишалась на стадії дрібногоремесла.Місцева продукція задовольніла лише потреби селян,міщани носили імпортований одягта ін.
фабрично-заводська промисловість-розвиток повільний,,діяло мало державних фабрик,виникли верстви промислових робітників.
Висновок:Господарство Галичини у другій половині ХІХ столітті розвивалось дуже повільно,економічне становие залишалося дуже тяжким,цей регіон був ринком збуту готової продукції з центральних регіонів імперії та джерелом надхоження сировини та дешової робочої сили на закордонні ринки праці.Не меньш тяжким було становие усільському господарстві,що не давало можливості його розвитку.
Answers & Comments
Відповідь:
Розвиток господарства Галичини у другій половині ХІХ столітті Економічне становище Галичини було повільним,навіть погіршилося. Це було спричинено тим, що з 1861 р. (поява залізниці Львів — Відень) почалося широке залізничне будівництво, яке поєднало західноукраїнські землі з провідними промисловими центрами імперії. У край хлинув потік товарів з індустріально розвинених регіонів імперії (Австрія, Чехія), який розорив місцеві промисли та зруйнував усю традиційну систему господарювання. Швидко зростала кількості населення. Місцева влад Галичини намагалася урятувати ситуацію шляхом розвитку банківської й кредитної систем та залучення інвестицій. Унаслідок цього почали швидко розвиватися нафтодобувна та лісозаготівельна галузі промисловості,які цікавили іностранців. Наприкінці XIX ст. іноземний капітал посів провідні позиції в економіці західноукраїнських земель. Великі фірми прибрали до своїх рук торгівлю, банки, цілі галузі промисловості.
Західноукраїнські міста залишалися центрами ремесла й торгівлі. Однак у складі місцевого купецтва українців майже не було. Абсолютну більшість у цьому секторі економіки становило єврейське купецтво. Завдяки їхній діяльності в краї було налагоджено економічні зв’язки між містами й селами.
На Галичіні були відсутністі основних експортних товарів, таких як пшениця чи цукровий буряк, що б живили економічний розвиток Імператорський уряд не тільки виявляв мало заінтересованості в тому, щоб покращити ситуацію в Галичині, але й виразно сприяв західним провінціям, запровадивши незбалансовані тарифи на землі, податки.
Галичані лишалися народом переважно аграрним. У 1900 р. близько 95% із них займалися сільським господарством. Лише близько 1 % працювали в промисловості (якою б мізерною вона не була) і якихось 0,2%—в торгівлі.
На селянах був борг за отримані в 1848 р. землі.Селяни підлягали прямому й непрямому оподаткуванню, включаючи утримання шкіл, шляхів тощо.Тягарем були сервитути .
Розвиток промислових галузіві:
нафтова-контроль за розвитком встановили австрійські та німецькі підприємці,переробляли нафту на австрійських та угорських заводах
лісопильна-арена або купівля лісових масивів іноземцями, вирубування лесів,до Карпат підведено зализницю
деревообробна-темпи розвитку дуже повільні,потреби у папері,меблі задовольнялись за рахунок інших регіонів імперії або імпорту
легка промисловість- залишалась на стадії дрібногоремесла.Місцева продукція задовольніла лише потреби селян,міщани носили імпортований одягта ін.
фабрично-заводська промисловість-розвиток повільний,,діяло мало державних фабрик,виникли верстви промислових робітників.
Висновок:Господарство Галичини у другій половині ХІХ столітті розвивалось дуже повільно,економічне становие залишалося дуже тяжким,цей регіон був ринком збуту готової продукції з центральних регіонів імперії та джерелом надхоження сировини та дешової робочої сили на закордонні ринки праці.Не меньш тяжким було становие усільському господарстві,що не давало можливості його розвитку.
Пояснення: