Відповідь:

Протягом першої половини XIX ст. культурна праця інтелігенції у Наддніпрянській Україні розвивалася у таких трьох основних напрямах.

* збирання історичних документів, фольклору, старожитностей;

* відродження національної мови, активне впровадження її в літературу, освіту, театр;

* створення політичних організацій, одним із завдань яких була пропаганда національної незалежності.

Негативний вплив  був у зв"язку з  відсутност власної державності, національне гноблення та імперські кордони, що ігнорували українську етнічну територію;

Крім того, русифікація та культ урна асиміляція українців наддніпрянців здійснювалися в Росії насильницькими методами;

Однак, була потреба у кваліфікованих кадрах для промисловості, сільського господарства і торгівлі,почалося  українське національне відродження,сказувався  вплив передових західноєвропейських ідей.Культура та освіта розвивались у Наддніпрянській Україні. ,але повільніше ніж у західних частинах України..

Національне відродження в галузі літературі пов’язане із творчістю І.Котляревського, автора поеми «Енеїда» ,Бодянського,.Шевченка.В їх  творчості знайшли відображення найболючіші проблеми життя українців і України.

музична культура XIX ст. відзначено творчості великих майстрів хорової справи М.Березовського, Д.Бортнянського, А.Веделя.

Український театр на початку XIX ст.практично не їснував,були . лише російські й польські були професійні трупи і палацово-помігцицькі театри на Наддніпрянщині.Виникали садибні  театри  великих землевласників та домашні аматорські театри, до роботи в яких залучались як окремі кріпаки, так і великі кріпацькі трупи.

Видатні діячі театрального мистецтва  того часу( Щепкін, Карпо Соленик.,Данило Жураховський, Карл Зелінський, Теофіл Домбровський, Петро Репановський, Дмитро Зубович, Дмитро Дмитренко,Любов Млотковська, Аграфена Кравченко та ін.)

Почалося збирання і публікації творів народної поезії.               Характерним явищем культури періоду став романтизм. Він відображав розчарування в ідеалах Просвітництва, прагнув безмежної свободи, удосконалення й оновлення, стверджував неповторність людської особистості, охопив усі сфери тогочасного духовного життя, відкрив шлях для дальшого розвитку культури.

Найвищим досягненням українського мистецтва першої половини XIX ст. стала творчість Т. Шевченка; він написав понад 130 портретів

Розвиток архітектури в цей період здійснювався у стилі класицизму. Провідна роль належала містобудуванню.З розвитком світського мистецтва почалося будівництво спеціальних театральних приміщень

Класицизм, який був офіційним стилем, одночасно виражав високий громадянський пафос, патріотичні настрої. Це знайшло відображення у монументальній скульптурі, яка витримана у дусі античності(Благовіщенський собор у Ніжині (1802-1815), палаців Розумовського в Батурині, Воронцова в Одесі та Сімферополі).

Освіта розвивалась  повільно,але всеодно були значні зміни у ії розвитку.

У  1802 р. в Російській імперії було створено Міністерство освіти, яке взяло шкільництво під повний контроль. На місцях його здійснювала адміністрація Харківського, Київського та Одеського навчальних округів. Система шкіл в Україні не охоплювала початковим навчанням усіх дітей шкільного віку. Русифікаторська політика царизму в Україні гальмувала розвиток національної школи.

З 1803 р.було  чотири типи шкіл:

* парафіяльні; повітові; губернські (гімназії); університети.  

У 1805 р. відкрився університет  в Харкові, ініціатор - В. Каразин;,у 1834 р.-університет в Києві  .Крім університетів, іншим типом вищих навчальних закладів були ліцеї, яких у Наддніпрянщині було три: у Волині,в Одесі , Ніжині.

Розвиток промисловості вимагав створення мережі професійних закладів. У Полтаві і Херсоні відкрилися училища для підготовки службовців державних установ. В Одесі-садівниче училище, землеробське у Харкові, землемірне у Кременці,  торгівельного мореплавства у Херсоні.

У Російській імперії царський уряд нав’язував в Україні таку систему освіти, яка повинна була задовольнити потреби держави в освічених кадрах, але одночасно знищувала національну свідомість українців, насаджувала почуття меншовартості, створювала уяву про провідну роль росіян у житті української нації.

В цей період зароджується наукове історіописання(труди Д.Бантиш-Каменського, М.Маркевича, Д.Зубрицького)

Осередками науково-дослідної діяльності  були вищі навчальні заклади, державні установи та громадські фахові товариствана Харківщині та у Миколаєві та ін).

Пояснення: