Перепишіть у зошити текст, дібравши потрібні букви з
дужок. Поставте необхідні розділові знаки.
Контрольний диктант
ПТАХИ СІМЕЙНИХ СПОДІВАНЬ
Хмари заклубоч..(е/и)лися за далеким лісом. Вони
з..(ь/᾿)явил..(е/и)ся раптово й грізно. (З/с)..давалося коли та
грізна ст..(е/и)хія рухне на с..(е/и)ло то пр..(е/и)плюсне до
з..(е/и)млі будівлі сади город..(е/и)ну.
Н..(е/и)стримному наближе(н/нн)ю хмар передували
сірі вали п..(е/и)люки. Часом вони здіймал..(е/и)ся високо в
небо й разом із хмарами страхітливо набл..(е/и)жалися до
села.
М..(е/и)кола Св..(е/и)ридович стояв на обні..(ж/ш)ку
городу та з острахом поглядував то на ст..(е/и)хію що
невпи..(н/нн)о насувалася то на л..(е/и)лече гніздо звите на
стовбурі давно засохлої груші. Бач..(е/и)в птахи
непокоя..(цц/тьс)я готуюч..(и/і)сь зустріти бурю зручніше
вмощ..(у/ю)валися в гнізді. Дивився на них бе..(с/з)порадно і
по обличч..(у/ю) пер..(е/и)тнутому шрамом на правій щоці
пробігали тіні тр..(е/и)воги.
Ще не знав старий що буде робити але ч..(и/і)тко
усвідомлював що має щось діяти аби запобі..(х/г)ти
пташиному лихові стара груша може не витр..(е/и)мати й
разом із гніздом упасти від пориву шквал..(е/и)стого вітру.
Тоді птахи назавжди полишать його садибу чого йому не
хотілося б.
Ще раз зиркнув на л..(е/и)лече гніздо підсм..(е/и)кнув
завеликі в пояску штани й кинувся до хліва.
Хутко повернувся з ж..(е/и)рдинами на плечах скинув
їх на землю і косячись на хмари став поспіхом
прилаштовувати до стовбура груші один кінець
ж..(е/и)рдини уп..(е/и)рав у землю а інший
пр..(е/и)б..(е/и)вав цвяхами до дер..(е/и)ева.
Answers & Comments
Ответ:
Перепишіть у зошити текст, дібравши потрібні букви з
дужок. Поставте необхідні розділові знаки.
Контрольний диктант
Птахи сімейних сподівань
Хмари заклубочилися за далеким лісом. Вони
з'явилися раптово й грізно. Здавалося коли та
грізна стихія рухне на село, то притисне до
землі будівлі, сади, городину.
Нестримному наближенню хмар передували
сірі вали пилуки. Часом вони здіймалися в
небо й разом із хмарами страхітливо наближалися до
села.
Микола Свиридович стояв на обніжку
городу та з острахом поглядував то на стихію, що
невпинно насувалася, то на лелече гніздо, звите на
стовбурі давно засохлої груші. Бачив птахи
непокояться, готуючись зустріти бурю зручніше
вміщувалися в гнізді. Дивився на них безпорадно і
по обличчю, перетнутому шрамом на правій щоці,
пробігали тіні тривоги.
Ще не знав старий, що буде робити, але чітко
усвідомлював, що має щось діяти, аби запобігти
пташиному лихові. Стара груша може не витримати й
разом із гніздом упасти від пориву шквалістого вітру.
Тоді птахи назавжди полишать його садибу, чого йому не
хотілося б.
Ще раз зиркнув на лелече гніздо, підсмікнув
завеликі в пояску штани й кинувся до хліва.
Хутко повернувся з жердинами на плечах, скинув...