Verified answer

Відповідь:

"Мій дім, моє життя погибає, мої діти розкидаються по світу, а я стою, наче на чужині, неначе на плацу, і дивлюся на все це, не можучи нічого зробити."

"Всі живуть, як богаті, а я наче чорт, відсторонений від людей, самотній, знедолений і недолугий."

"А ми, браття мої, зробили з себе рабів, продали душі свої дияволам, а вони нас знову віддали в рабство, позбавили нас усякої волі та гідності."

"Довгії літа минули, але наша земля все ще не знає миру. Вона стогне від знущань та грабежів, від кровопролиття та насильства. І хто зможе допомогти їй у цій страшній хворобі?"

"Нас забули наші брати та сестри, забули наші мрії і надії. Нам доводиться боротися з самим собою, з своїм страхом та безнадією, але навіть це нам не дає права здатися та покинути нашу боротьбу."

Пояснення:

Ответ:

У всякого своя доля

І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Розпинають

Вдову за подушне, а сина кують,

Єдиного сина, єдину дитину,

Єдину надію! в військо оддають!

Латану свитину з каліки знімають

Під тином опухла дитина, голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне

То покритка попідтинню

З байстрям шкандибає,

Батько й мати одцурались

Й чужі не приймають!

То покритка попідтинню

З байстрям шкандибає,

Батько й мати одцурались

Й чужі не приймають!

То не вмерлі, не убиті,

Не суда просити!

Ні, то люди, живі люди,

В кайдани залиті.

В кайдани убраний

Цар всесвітній! Цар волі, цар,

Штемпом увінчаний!

Цариця-небога,

Мов опеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще, на лихо, сердешне

Хита головою.

Так оце-то та богиня!

Лишенько з тобою.

По-московській так і ріжуть,

Сміються та лають

Батьків своїх, що змалечку

Цвенькать не навчили

По-німецькій