То чим є “Захар Беркут”? Насамперед “Захар Беркут” – один із зразків українського фентезі, наголошує Богдан Тихолоз.
“Також вважаю, що цей твір – це лицарський епос, оскільки у ньому фатальні сцени важать не менш ніж любовні чи соціальні лінії. Це твір про війну, де є свої і є вороги. Твір про те, що рідна земля – цінність, яку треба відстоювати, яку не можна здавати ні за яких обставин. І в цьому сенсі “Захар Беркут” як зразок військового лицарського епосу є дивовижно сучасним. Ми б воліли, щоб війна була для нас чимось далеким. На жаль, це не так. Однак це додає актуальності твору Франка сьогодні”, – каже Богдан ТихолозТри головні герої
“Певен, що “Захар Беркут” – це авторська спроба створити український героїчний міф. Сила уяви тут не менш важлива, аніж реальність. Сам Франко казав про свій твір: “Це спроба подати небувале в окрасці бувалого”. Тож “Захар Беркут” – це історія перемоги, побудована на позитиві, це не міф про смерть, це міф про воскресіння, міф про творення нації. Важливо, що це не мономіф, у якому є лише один герой. Насправді це історія, у якій є щонайменше три головні герої – образ мудреця, старця Захара Беркута, образ молодого, хороброго Максима Беркута і дуже потужний образ української лицарки Мирослави, – розповідає Богдан Тихолоз.Історія, у якій добро перемагає зло, але у боротьбі...
“Водночас, на моє переконання, “Захар Беркут” не є сентиментальною казочкою. Це твір, у якому добро перемагає зло у справжній боротьбі... Також вважаю, що цей твір не є політичною агіткою чи програмою. Скажімо, Франкові сучасники сприймали його як програму драгоманівського соціалізму, де тухольська громада – це соціалістичний устрій. Коли писали радянські підручники з літератури, то тухольців тлумачили як такий собі “комунізм, який не настав”. Є комуністи, які живуть спільним майном, інтересами, власністю, і є капіталісти в особі Тугар-Вовка. І вони постійно борються одні з одними”, – розповідає Богдан Тихолоз.
З його слів, таке тлумачення є примітивним, воно не відповідає глибині і символіці твору.Не історична повість, не політична агітка і не сентиментальна казочка – як сьогодні можемо інтерпретувати твір Івана Франка, з яким знайомі ще зі школиТакож франкознавець не певен, чи “Захар Беркут” взагалі можна вважати повістю.
“У творі є щонайменше три сюжетні лінії: любовна, історична (можемо кваліфікувати її як громадську) і міфологічна. Певен, “Захар Беркут” – це справжній роман, який радше можна зарахувати до українського фентезі, аніж до історичної літератури. І саме так треба його тлумачити. Бо якщо оцінювати його за критеріями “правда/неправда”, “було/не було”, то ми, мабуть, не зовсім слушно оцінимо твір”, – наголошує Богдан Тихолоз.
2 votes Thanks 2
aliponka7
Нечаянно поставила одну звезду, а написано на все пять!
Answers & Comments
Ответ:
Захар Беркут” – військовий лицарський епос
То чим є “Захар Беркут”? Насамперед “Захар Беркут” – один із зразків українського фентезі, наголошує Богдан Тихолоз.
“Також вважаю, що цей твір – це лицарський епос, оскільки у ньому фатальні сцени важать не менш ніж любовні чи соціальні лінії. Це твір про війну, де є свої і є вороги. Твір про те, що рідна земля – цінність, яку треба відстоювати, яку не можна здавати ні за яких обставин. І в цьому сенсі “Захар Беркут” як зразок військового лицарського епосу є дивовижно сучасним. Ми б воліли, щоб війна була для нас чимось далеким. На жаль, це не так. Однак це додає актуальності твору Франка сьогодні”, – каже Богдан ТихолозТри головні герої
“Певен, що “Захар Беркут” – це авторська спроба створити український героїчний міф. Сила уяви тут не менш важлива, аніж реальність. Сам Франко казав про свій твір: “Це спроба подати небувале в окрасці бувалого”. Тож “Захар Беркут” – це історія перемоги, побудована на позитиві, це не міф про смерть, це міф про воскресіння, міф про творення нації. Важливо, що це не мономіф, у якому є лише один герой. Насправді це історія, у якій є щонайменше три головні герої – образ мудреця, старця Захара Беркута, образ молодого, хороброго Максима Беркута і дуже потужний образ української лицарки Мирослави, – розповідає Богдан Тихолоз.Історія, у якій добро перемагає зло, але у боротьбі...
“Водночас, на моє переконання, “Захар Беркут” не є сентиментальною казочкою. Це твір, у якому добро перемагає зло у справжній боротьбі... Також вважаю, що цей твір не є політичною агіткою чи програмою. Скажімо, Франкові сучасники сприймали його як програму драгоманівського соціалізму, де тухольська громада – це соціалістичний устрій. Коли писали радянські підручники з літератури, то тухольців тлумачили як такий собі “комунізм, який не настав”. Є комуністи, які живуть спільним майном, інтересами, власністю, і є капіталісти в особі Тугар-Вовка. І вони постійно борються одні з одними”, – розповідає Богдан Тихолоз.
З його слів, таке тлумачення є примітивним, воно не відповідає глибині і символіці твору.Не історична повість, не політична агітка і не сентиментальна казочка – як сьогодні можемо інтерпретувати твір Івана Франка, з яким знайомі ще зі школиТакож франкознавець не певен, чи “Захар Беркут” взагалі можна вважати повістю.
“У творі є щонайменше три сюжетні лінії: любовна, історична (можемо кваліфікувати її як громадську) і міфологічна. Певен, “Захар Беркут” – це справжній роман, який радше можна зарахувати до українського фентезі, аніж до історичної літератури. І саме так треба його тлумачити. Бо якщо оцінювати його за критеріями “правда/неправда”, “було/не було”, то ми, мабуть, не зовсім слушно оцінимо твір”, – наголошує Богдан Тихолоз.
спасибо огромное!!!