умоляю! допоможіть!
Контрольний стислий письмовий переказ розповідного тексту в художньому стилі про виконання певних дій
Випікання хліба
Процес випікання хліба не є простим. У цей день жінка одягала чисту сорочку й

вишитий рушник, бо здавна в Україні особлива увага приділялася охайності жінки

та чистоті рук.Тільки-но починало світати, мати, вмившись, зодягала чисту

сорочку, підв’язувалася вишитим фартухом і вилазила на лежанку. Я

крізь сон чув її лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець, аж віко

підпер!». Незабаром кімната освітлювалася живими зайчиками,

спалахували сухі дрівцята, потріскуючи голосними пострілами. Піч

гоготіла, коли полум'

я лизало своїм язиком челюсті.

Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було цікаве

видовисько. Материні руки раз по раз занурювалися в діжу, од чого

ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли воно

нарешті ставало в

'язким, як гума, і вже важко було працювати руками,

мати призупиняла роботу, будила свою родину й годувала сніданком.

Поснідавши, батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу, щоб

наламати широких капустяних листків.За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На засланому простирадлом

ліжкові, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати

була вся в роботі. Легкими рухами рук вона витягувала опецьок тіста, вмокала у

воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу,

формувала круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клала

паляницю на рушник. Робила вона це так вправно, що я навіть не встигав уволю

надивитися.

Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку, що призначалася мені,

я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. На лопату клали капустяний

листок, змащений олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле

тісто паляниці нариз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували,

паче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши

виделкою кілька проштрихів, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу печі;

потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.​