Відповідь:

1)«Пересічний українець» наших днів є здебільшого хамом, який недбало ставиться до своєї праці, по-варварськи нищить дов-кілля, а при нагоді тлумить і обдирає свого одноплемінника ще гірше за чужинців. Саме через це щоразу, як українці набираються снаги розірвати пута московщення, сталеві пружини спільної євразій-ської ментальності невблаганно повертають нас до вже звичної чаші з московською отрутою.

Хам націю ніколи не відродить, та й навіщо це йому? Тому не лише умовою sine qua non відродження, а й, власне, основним його змістом стає нещадна боротьба проти хамства й євразійщини всередині українства. Мусимо прямо сказати, що «патріот», готовиий покласти душу й тіло в борні проти «жидів», «москалів» тощо, але при тому толерує й розвиває питомо українські традиції дикунства й звиродніння, є більшим ворогом своєї нації, ніж орди заброд і наїзників.

2)Я вважаю, що в людині мають переважати духовні цінності.

Аргументом на доказ тези є те, що жодні матеріальні блага не можуть замінити доброти, чемності, порядності.

Яскравим прикладом саме такого розуміння проблеми можна назвати повість Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім"я". Сварки в родині відбувалися через духовний занепад селян, через власну егоїстичність люди не бачили вже нічого іншого. Маруся Кайдашиха пошкодувала для невістки шматок тонкого полотна на сорочку. Ця жадібність призвела до того, що конфлікт загострився. Через деякий час вже Мотря кричала, щоб чоловік дужче вдарив матір. Якби герої повісті замислилися над духовними цінностями, то можна було б уникнути розпаду в сім"ї.

Наступним аргументом може слугувати чисте сумління. Коли у людини спокійно на серці, то вона почувається щасливою, навіть не маючи матеріальних благ.

Доречно навести приклад із мого життя. Одного разу я побачила дуже гарну сорочку і мені захотілося її придбати, але у моїх батьків не було коштів на нову річ. Не вигадавши нічого кращого, я взяла ці гроші без дозволу. Але одяг втратив для мене свою привабливість. Я зрозуміла, що ці гроші потрібні моїм батькам на більш важливіші речі, тому і повернула сорочку в магазин. Хоч я й залишилася без обновки, але моє сумління було чисте. Мені було приємно усвідомлювати, що я вчинила правильно. Ніякі матеріальні речі не варті того, щоб заради них переступати норми моралі.

Таким чином, можна зробити висновок, що духовні цінності важливіші за матеріальні.

Пояснення: