Не будучи тісно й постійно пов’язаними з таким важливим економічним і торговельним центром, як Київ, галицько-волинські князі втрачали й той духовний зв’язок з Наддніпрянщиною, котрим можна було зміцнювати політичний центр руських земель. Бо якби їхньою столицею і надалі залишався Київ, то не тікав би з нього митрополит грек Йосиф до Царгороду, а призначений на його місце Кирило ІІ – на північ. Як пізніше шукали там пристанища і призначені в Галицько-Волинську державу греки-митрополити.
Очевидно, тоді не знайшлося такого радника в галицько-волинських князів, який зумів би донести до їхньої свідомості неспростовну істину, висловлену нашим емігрантом О.Лащенком уже в роки Другої світової війни: без столиці в Києві «будемо пустоцвітом, вічними ізгоями, народом окаянним, Богом проклятим, без Столиці, скільки б не перемагали ми – не осягнемо останньої і найбільшої перемоги, яка ім’я нації запише в книгу вічної жизні; бо лише через перемогу можемо наповнити дійсність правдою, яка горить в нас!».
Але й за таких обставин мусимо визнати: півтораста років існування Галицько-Волинського князівства засвідчило про спроможність наших предків консолідуватися для творення власного самоврядування, яке визнавала Європа. І в цьому його роль як основного політичного центру всієї України після занепаду Києва була надзвичайно важливою. Саме Галицько-Волинське князівство підтримало ідею української державності на землях автохтонів-хліборобів, обороняючи їх від поневолення агресивними сусідами. Крім того, продовжуючи кращі традиції української національної культури, воно разом з тим забезпечило плідний вплив на неї західноєвропейських цивілізацій.
Тож без жодних застережень маємо право сказати: Галицько-Волинське князівство, в основі якого були українські за етнічним складом і керовані руськими князями регіони, є державним утворенням винятково нашого народу. Саме воно продовжило на півтора століття існування української державності, завершуючи її півтисячолітню княжу добу
Галицько-Волинське князівство, що існувало в ХІІІ-ХІV століттях, було одним з перших українських державних утворень. Роль цієї князівської династії у творенні української державності надзвичайно важлива і значуща.
У період свого існування, Галицько-Волинське князівство було культурним та цивілізованим центром, де розвивалися торгівля, ремесло та наука. Князі цієї династії докладали зусиль для розвитку своєї землі, віддавали перевагу українській культурі та мові, що дозволило побудувати стійку та самобутню державу.
Українські князі Галицько-Волинського князівства здійснювали активну зовнішню політику, укладали союзи з іншими князівствами та державами, зміцнювали своє панування на території Поділля, Волині та Галичини. Зокрема, князь Роман Мстиславович зумів створити велику державу, що об'єднувала частини Східної Європи, від Балтики до Карпат.
Увесь цей процес створення Української державності був можливий завдяки ролі Галицько-Волинського князівства. Велика кількість культурних та наукових досягнень цієї епохи є свідченням того, що український народ був готовим до створення власної держави.
Таким чином, Галицько-Волинське князівство відіграло важливу роль у формуванні та творенні Української державності.
Answers & Comments
Ответ:
Не будучи тісно й постійно пов’язаними з таким важливим економічним і торговельним центром, як Київ, галицько-волинські князі втрачали й той духовний зв’язок з Наддніпрянщиною, котрим можна було зміцнювати політичний центр руських земель. Бо якби їхньою столицею і надалі залишався Київ, то не тікав би з нього митрополит грек Йосиф до Царгороду, а призначений на його місце Кирило ІІ – на північ. Як пізніше шукали там пристанища і призначені в Галицько-Волинську державу греки-митрополити.
Очевидно, тоді не знайшлося такого радника в галицько-волинських князів, який зумів би донести до їхньої свідомості неспростовну істину, висловлену нашим емігрантом О.Лащенком уже в роки Другої світової війни: без столиці в Києві «будемо пустоцвітом, вічними ізгоями, народом окаянним, Богом проклятим, без Столиці, скільки б не перемагали ми – не осягнемо останньої і найбільшої перемоги, яка ім’я нації запише в книгу вічної жизні; бо лише через перемогу можемо наповнити дійсність правдою, яка горить в нас!».
Але й за таких обставин мусимо визнати: півтораста років існування Галицько-Волинського князівства засвідчило про спроможність наших предків консолідуватися для творення власного самоврядування, яке визнавала Європа. І в цьому його роль як основного політичного центру всієї України після занепаду Києва була надзвичайно важливою. Саме Галицько-Волинське князівство підтримало ідею української державності на землях автохтонів-хліборобів, обороняючи їх від поневолення агресивними сусідами. Крім того, продовжуючи кращі традиції української національної культури, воно разом з тим забезпечило плідний вплив на неї західноєвропейських цивілізацій.
Тож без жодних застережень маємо право сказати: Галицько-Волинське князівство, в основі якого були українські за етнічним складом і керовані руськими князями регіони, є державним утворенням винятково нашого народу. Саме воно продовжило на півтора століття існування української державності, завершуючи її півтисячолітню княжу добу
Галицько-Волинське князівство, що існувало в ХІІІ-ХІV століттях, було одним з перших українських державних утворень. Роль цієї князівської династії у творенні української державності надзвичайно важлива і значуща.
У період свого існування, Галицько-Волинське князівство було культурним та цивілізованим центром, де розвивалися торгівля, ремесло та наука. Князі цієї династії докладали зусиль для розвитку своєї землі, віддавали перевагу українській культурі та мові, що дозволило побудувати стійку та самобутню державу.
Українські князі Галицько-Волинського князівства здійснювали активну зовнішню політику, укладали союзи з іншими князівствами та державами, зміцнювали своє панування на території Поділля, Волині та Галичини. Зокрема, князь Роман Мстиславович зумів створити велику державу, що об'єднувала частини Східної Європи, від Балтики до Карпат.
Увесь цей процес створення Української державності був можливий завдяки ролі Галицько-Волинського князівства. Велика кількість культурних та наукових досягнень цієї епохи є свідченням того, що український народ був готовим до створення власної держави.
Таким чином, Галицько-Волинське князівство відіграло важливу роль у формуванні та творенні Української державності.