Ответ:

Объяснение:

Легенда про вічне життя» Івана Франка — це літературний твір, який справді можна трактувати як притчовий характер. Притча — це коротке алегоричне оповідання, яке ілюструє моральний чи релігійний урок. Ось як можна аргументувати наявність притчі герой у творі Франка:

1. Символічні персонажі: у «Легенді про вічне життя» персонажі можуть розглядатися як символічні зображення певних рис або ідей. Наприклад, головний герой, Іван, представляє людство або людину, яка шукає вічного життя. Диявол символізує спокусу та привабливість світських бажань, тоді як Стара Жінка уособлює мудрість і керівництво.

2. Моральний урок: притчі часто мають на меті передати мораль або навчити уроку. У цій історії прагнення Івана до вічного життя відображає прагнення людства до безсмертя або страх смерті. Зустрівшись із Дияволом і Старою, Іван дізнається, як важливо цінувати сьогодення та знаходити задоволення у швидкоплинні моменти життя. Моральний урок можна інтерпретувати як підкреслення цінності цілеспрямованого та осмисленого життя, а не одержимості безсмертям.

3. Алегоричні елементи: притчі часто використовують алегоричні елементи, щоб передати своє повідомлення. У «Легенді про вічне життя» подорож Івана можна розглядати як алегорію людського стану та пошук сенсу. Зустрічі та виклики, з якими він стикається на цьому шляху, служать символічним зображенням різноманітних спокус і перешкод, з якими люди стикаються у своїх пошуках задоволення та вічного життя.

4. Універсальні теми: притчі часто звертаються до універсальних тем і істин, які резонують з читачами в різних культурах і періодах часу. «Легенда про вічне життя» досліджує екзистенціальні питання про природу життя, смерть і прагнення людини до безсмертя. Ці теми поза часом і відображають людський стан, роблячи історію актуальною та доступною для читачів.

Підсумовуючи, «Легенда про вічне життя» І. Франка має кілька характерних ознак, які співзвучні жанру притчі. Присутність символічних персонажів, моральний урок, алегоричні елементи та дослідження універсальних тем сприяють його притчевому характеру. Досліджуючи ці елементи, ми можемо трактувати повість як літературний твір притчового характеру.