Ответ:

1. Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто століть!

2. Сонце свiтило на їх із-за Росi й пронизувало зеленi верби, кущi високої осоки коло самого каменя в водi, високий кущ очерету з кудлатими китицями, що закривав їх од млина.

3. Понад ставом вітер віє, встає хмара з-за лиману.

4. Баштан у нього великий, славний — людей повно раз у раз — і городян, і селян.

5. Світ який — мереживо казкове! Світ який — ні краю, ні кінцю.