«В ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами…» ;
"Що ж, ти зовсім така, як дівчина... ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи... А чом же в тебе очі не зелені? Та ні, тепер зелені... а були, як небо, сині... О! тепер вже сиві, як тая хмара... ні, здається, чорні чи, може, карі... ти таки дивна!";
«Як вона глядить корів, то більш дають набілу».
Як пересічна духовна особистість (тобто особистість, що має сильний дух):
Не зраджує Лукашеві з Перелесником:
"(Мавка трохи нерішуче подає йому руку). Дозволь покласти братній поцілунок на личенько твоє бліде. (Мавки одхиляється, він все-таки її цілує)"
Допомога Русалці:
"М а в к а
(черкає себе серпом по руці, кров бризкає на золоті коси Русалки Польової.) Ось тобі, сестро, яса!
(Русалка Польова клониться низько перед Мавкою, дякуючи, і никне в житі)"
Розмова з Марищем:
"Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.
Марище - Почим ти знаєш те?
Мавка - По тім, що муку свою люблю і їй даю життя. Коли б могла я тільки захотіти її забути, я пішла б з тобою, але ніяка сила в цілім світі не дасть мені бажання забуття"
Answers & Comments
Verified answer
Це головна героїня твору, тобто Мавка
Цитати:
Як незвичайний міфічний герой:
«В ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами…» ;
"Що ж, ти зовсім така, як дівчина... ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи... А чом же в тебе очі не зелені? Та ні, тепер зелені... а були, як небо, сині... О! тепер вже сиві, як тая хмара... ні, здається, чорні чи, може, карі... ти таки дивна!";
«Як вона глядить корів, то більш дають набілу».
Як пересічна духовна особистість (тобто особистість, що має сильний дух):
Не зраджує Лукашеві з Перелесником:
"(Мавка трохи нерішуче подає йому руку). Дозволь покласти братній поцілунок на личенько твоє бліде. (Мавки одхиляється, він все-таки її цілує)"
Допомога Русалці:
"М а в к а
(черкає себе серпом по руці, кров бризкає на золоті коси Русалки Польової.) Ось тобі, сестро, яса!
(Русалка Польова клониться низько перед Мавкою, дякуючи, і никне в житі)"
Розмова з Марищем:
"Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.
Марище - Почим ти знаєш те?
Мавка - По тім, що муку свою люблю і їй даю життя. Коли б могла я тільки захотіти її забути, я пішла б з тобою, але ніяка сила в цілім світі не дасть мені бажання забуття"