У період Відродження дотримувалися середньовічних поглядів – ієрархічність світів, божественного походження світу, символічних аналогій божественного і земного світів. Але, все ж таки є і невелика відмінність уявлення про світоустрій: суть даної епохи в доктрині подвійної істини. Тобто в обґрунтуванні розмежування влади держави та влади церкви. Діячі епохи Відродження або Ренесансу зробили внесок у науково-раціоналістичний світогляд завдяки відкриттям в астрономії. Їхні ідеї геліоцентричної моделі та нескінченності Всесвіту, множинності світів стали основою нового світогляду. В епоху Відродження сформувався новий тип поведінки особистості: усвідомлення власної неповторності та унікальності, завдяки якій людина здатна багато зробити. У культурі виникла модель культурної людини – homo universalis. Вона характеризувала творчу та працездатну особистість. У цей час вплив церкви на суспільство стала слабшати. А розвиток друкарства сприяло зростанню рівня грамотності, освіченості, розвитку мистецтв, наук, художньої літератури. Представники буржуазії створили світську науку, яка ґрунтувалася на вивченні спадщини давніх письменників та природи. Крім буржуазії, проти церкви наважилися виступити художники та письменники. Вони несли у маси думку, що не Бог є найбільшою цінністю, а людина. У своєму земному житті він має реалізувати особисті інтереси, щоб прожити її змістовно, повно та щасливо. Таких діячів культури називали гуманістами. Для епохи Відродження характерний цикл змін у літературі. З'явився новий жанр ренесансного реалізму, який займався пошуками відповіді на питання про важливість та складність утвердження людини як особистості, становлення її дієвого та творчого початку. Представники епохи Відродження відкидали рабську покірність, яку проповідує церква. У тому розумінні людина представлявся як вища створення природи, наповнене красою фізичного вигляду, багатством розуму й душі. Найбільш виразно та яскраво світ Відродження виражений у Сикстинській капелі Ватикану, автором якої був Мікеланджело. Звід капели прикрашений біблійними сюжетами. Їхній основний мотив – створення світу та створення людини. Фреска «Страшний суд» є твором, який завершив епоху Відродження мистецтво. Також слід сказати кілька слів про Північне Відродження. Воно більше зіграло економічну роль, проникнувши товарно-грошові відносини, ринкові загальноєвропейські процеси. Вони змінювали свідомість людей. Вплив Античності тут мало відчувається, він більше схожий на реформаційний рух. Епоха Відродження та її роль історії людства. Реформація
Answers & Comments
Ответ:
У період Відродження дотримувалися середньовічних поглядів – ієрархічність світів, божественного походження світу, символічних аналогій божественного і земного світів. Але, все ж таки є і невелика відмінність уявлення про світоустрій: суть даної епохи в доктрині подвійної істини. Тобто в обґрунтуванні розмежування влади держави та влади церкви. Діячі епохи Відродження або Ренесансу зробили внесок у науково-раціоналістичний світогляд завдяки відкриттям в астрономії. Їхні ідеї геліоцентричної моделі та нескінченності Всесвіту, множинності світів стали основою нового світогляду. В епоху Відродження сформувався новий тип поведінки особистості: усвідомлення власної неповторності та унікальності, завдяки якій людина здатна багато зробити. У культурі виникла модель культурної людини – homo universalis. Вона характеризувала творчу та працездатну особистість. У цей час вплив церкви на суспільство стала слабшати. А розвиток друкарства сприяло зростанню рівня грамотності, освіченості, розвитку мистецтв, наук, художньої літератури. Представники буржуазії створили світську науку, яка ґрунтувалася на вивченні спадщини давніх письменників та природи. Крім буржуазії, проти церкви наважилися виступити художники та письменники. Вони несли у маси думку, що не Бог є найбільшою цінністю, а людина. У своєму земному житті він має реалізувати особисті інтереси, щоб прожити її змістовно, повно та щасливо. Таких діячів культури називали гуманістами. Для епохи Відродження характерний цикл змін у літературі. З'явився новий жанр ренесансного реалізму, який займався пошуками відповіді на питання про важливість та складність утвердження людини як особистості, становлення її дієвого та творчого початку. Представники епохи Відродження відкидали рабську покірність, яку проповідує церква. У тому розумінні людина представлявся як вища створення природи, наповнене красою фізичного вигляду, багатством розуму й душі. Найбільш виразно та яскраво світ Відродження виражений у Сикстинській капелі Ватикану, автором якої був Мікеланджело. Звід капели прикрашений біблійними сюжетами. Їхній основний мотив – створення світу та створення людини. Фреска «Страшний суд» є твором, який завершив епоху Відродження мистецтво. Також слід сказати кілька слів про Північне Відродження. Воно більше зіграло економічну роль, проникнувши товарно-грошові відносини, ринкові загальноєвропейські процеси. Вони змінювали свідомість людей. Вплив Античності тут мало відчувається, він більше схожий на реформаційний рух. Епоха Відродження та її роль історії людства. Реформація