qwwrty42
Федько-халамидник — заводій, дитячий «отаман». «Спокій був його ворогом», — сказано про Федька. І це справді так. Хлопець був сином бідного робітника друкарні, але сам він був дуже сильним, впертим, стійким, спокусним та спиртним. На перше враження, він задерикуватий хлопець-розбишака, який тільки й шукає, кого образити. При подальшому знайомстві ми побачили, що Федько насправді чесний, сміливий, терплячий, відчайдушний і добрий. Федько пожалів Толю і розплатився за це тяжкими побоями своїх і чужих батьків, та, зрештою, власним життям. Проте, очевидно, по-іншому він не міг. Толя був сином хазяїна будинку, в якому жила сім'я Федька. Хлопець був дуже ніжним, делікатним, смирним. Ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував. А оченята не то чудні, не то винуваті, не то злякані. Він не міг терпіти, як Федько називав його Толькою. «Наче він йому товариш». Толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до Федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. Толя сприймає благородний вчинок Федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. Коли Федько помер, Толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже спостерігав з вікна за похоронами. Його образ протистояв образу Федька. Це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації.
Answers & Comments
Ответ:
Федько — чесний, ніколи не брехав, любив бійки, заважав хлопцям спокійно гратися, робив шкоди сусідам, справжній друг; Толя — дитина ніжна, делікатна, смирна
Объяснение:
я хоть и в 8 класе, но я не чё не помню, надеюсь правельно
Федько пожалів Толю і розплатився за це тяжкими побоями своїх і чужих батьків, та, зрештою, власним життям. Проте, очевидно, по-іншому він не міг.
Толя був сином хазяїна будинку, в якому жила сім'я Федька. Хлопець був дуже ніжним, делікатним, смирним. Ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував. А оченята не то чудні, не то винуваті, не то злякані. Він не міг терпіти, як Федько називав його Толькою. «Наче він йому товариш».
Толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до Федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. Толя сприймає благородний вчинок Федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. Коли Федько помер, Толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже спостерігав з вікна за похоронами.
Його образ протистояв образу Федька. Це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації.