Відповідь:

  Я переконана, що відчуття внутрішньої гармоніі, балансу між бажаним і реальним робить людину щасливою, а в очах оточення - гарною. Що ж до зворотного процесу, то він має місце вкрай рідко: зовнішня привабливість без внутрішнього наповнення не має здатності ощасливлювати.

  Моє переконання грунтується, з одного боку,  на тому, що сприйняття людини залежить від її внутрішнього посилу. Щаслива особистість випромінює впевненість, задоволення собою й життям, вона не буває насупленою, її риси не спотворює вираз заздрості чи страждання. Все це створює гармонійний образ, здатний зачаровувати й викликати захоплення. До прикладу, таке враження справляє дружина французького президента  Бріжіт Макрон. Якщо безпристрасно оцінити її зовнішність сьогодні, то отримаємо портрет середньостатистичної жінки: немолода, з великою кількістю зморщок, навіть складок на обличчі, з дуже загостреним носом, з нерівним кольором шкіри. Однак все це не впадає у вічі, бо перекривається сяйливим поглядом, незмінною усмішкою, живою мімікою, виразом самодостатності й упевненості.

  З іншого боку, краса, природна чи набута, може полегшити шлях до здобуття щастя, але не може гарантувати його. Якщо людина модельної зовнішності не має вірних друзів, не може реалізувати задумів, займається осоружною справою, не має відчуття душевної рівноваги, вона ні в якому разі не почуватиметься щасливою. Переконливим прикладом може слугувати історія талановитої піснярки Марусі Чурай із однойменного роману у віршах Ліни Костенко. Головна героїня - красуня, про яку авторка пише: "Обличчя як з ікон". І при цьому нещасна настільки, що сама зазначає: "Найтяжча кара звалася життям". Неможливість для безкомпромісної натури змиритися з фактом зради коханого відбирає у Марусі не лише будь-який шанс на щастя, але й бажання жити.

  Підсумовуючи наведені аргументи й приклади, доходимо висновку, що зовнішня краса не може вважатися запорукою щасливої долі. А от здобути щастя і бути в очах оточення гарною - цілком реально для кожної людини, якщо докласти зусиль для досягнення того, чого потребує душа.

Пояснення: