Ответ:

Бувають такі дні протягом року, коли з людьми трапляються неймовірні дива. І один із таких днів — це свято Різдва. Особливо чарівний Святвечір, який починається з першою зірочкою на вечірньому небі.

Про різдвяні дива розповідає повість М. Гоголя «Ніч перед Різдвом». І починається вона вельми незвичною картиною. Із димаря однієї з хат на хуторі біля Диканьки повалив чорний дим і разом з ним верхи на мітлі вилетіла відьма.Там, де вона промайнула, зірки зникали одна за одною. Незабаром відьма набрала їх повний рукав. А чорт, який також з’явився у нічному небі, схопив місяця та й запхнув його до кишені. І на небі, і на землі зробилося так темно, що нічого не можна було розгледіти.

У чорта сьогодні була остання ніч, коли він міг вештатися по білому світі тії спокушати людей. А завтра, коли пролунають перші дзвони до вранішньої служі би, він підібгає хвоста і втече до своєї барлоги. Тому нині він хоче добре напакостити людям. Особливо хоче допекти ковалеві Вакулі за те, що той намалював нечистого на картині в церкві.

Досхочу побавившись у небі і відчувши холод, відьма з чортом прошмигнули у димар хати. Відьма обернулася звичайною жінкою на ім’я Солоха. А чорт знову вилетів з димаря і зчинив таку завірюху, що і світу білого не було видно. Та недовго завивала віхола, бо украдений місяць вилетів через димар Солошиної Ціни і піднявся на небо. Після цього завірюха вщухла, все освітилося, сніг засяяв кришталевими зірочками. Наставало Різдво.