"Освічений абсолютизм" - це термін, що використовується для опису підходу до управління в Європі в 18 столітті, коли монархи спробували поєднати принципи абсолютизму з ідеями просвітництва. Головною метою було покращення соціально-економічного становища населення і збільшення ефективності управління державою.
Габсбурги та Катерина II - це два приклади монархів, які використовували підхід "Освіченого абсолютизму" у своїй управлінні.
Однією з головних відмінностей між цими двома прикладами є те, що Габсбурги правили в Священній Римській імперії, в той час як Катерина II була імператрицею Росії. У той час як Габсбурги намагалися зміцнити свій вплив на західній частині Європи та давати більше влади місцевим урядам, Катерина II була спрямована на збільшення впливу Росії на сході та півдні Європи.
Габсбурги і Катерина II вважали, що влада монарха повинна бути обмеженою законом, але в той же час монарх повинен мати достатньо влади, щоб ухвалювати рішення та забезпечувати державний порядок. Обидва правителі були зацікавлені у розвитку науки та освіти, втілювали принципи раціоналізму та енциклопедизму у своєму управлінні. Вони підтримували розвиток мистецтва, науки та літератури, а також ставили питання про вдосконалення сільського господарства та промисловості.
Answers & Comments
Ответ:
"Освічений абсолютизм" - це термін, що використовується для опису підходу до управління в Європі в 18 столітті, коли монархи спробували поєднати принципи абсолютизму з ідеями просвітництва. Головною метою було покращення соціально-економічного становища населення і збільшення ефективності управління державою.
Габсбурги та Катерина II - це два приклади монархів, які використовували підхід "Освіченого абсолютизму" у своїй управлінні.
Однією з головних відмінностей між цими двома прикладами є те, що Габсбурги правили в Священній Римській імперії, в той час як Катерина II була імператрицею Росії. У той час як Габсбурги намагалися зміцнити свій вплив на західній частині Європи та давати більше влади місцевим урядам, Катерина II була спрямована на збільшення впливу Росії на сході та півдні Європи.
Габсбурги і Катерина II вважали, що влада монарха повинна бути обмеженою законом, але в той же час монарх повинен мати достатньо влади, щоб ухвалювати рішення та забезпечувати державний порядок. Обидва правителі були зацікавлені у розвитку науки та освіти, втілювали принципи раціоналізму та енциклопедизму у своєму управлінні. Вони підтримували розвиток мистецтва, науки та літератури, а також ставили питання про вдосконалення сільського господарства та промисловості.