Ответ:  (Але одному человеку я уже такой ответ отправил!)

        Чому  роман  Рея Бредбері  «451° за Фаренгейтом» (що був надрукований ще у 1953 році) досі не тільки не втратив, а навпаки навіть набув ще більшої популярності? Адже письменник описує уявне майбутнє далекої Америки…  Але ж чому у сучасних читачів подекуди виникає враження ніби це жахливе майбутнє уже настало, і ця книга про нас, про наше сьогодення?      

      Звісно, ми не спалюємо книжок, але факт того, що сучасні школяри здебільшого не читають  ніяких книг поза шкільною програмою широко обговорюється у ЗМІ. Преса констатує сумні висновки: «Якщо ігнорувати проблеми нечитання серед молоді, то інтелектуально Україна не матиме майбутнього».  

           Жахливі наслідки цього явища (відсутності книжок і засилля низькосортних  телевізійних програм ) Р.Бредбері також яскраво змальовує  у виражених  негативних тонах. У центрі уваги – проблема бездуховності,  що панує у такому суспільстві. Засоби масової інформації  вміло маніпулюють свідомістю своїх громадян, у яких немає  шансу помітити, що їм «промивають  мізки», бо відсутність навичок читання й подальшого якісного аналізу не дозволяє сформувати  вміння мислити. Люди більше схожі на роботів, чим на живих людей.  

Чим характеризується спілкування людей у такому суспільстві?    

Воно   пусте, бо позбавлено змісту – лише «про марки автомобілів, моду, плавальні басейни…». І люди при цьому схожі на  «зграю балакучих мавп, що торохтять, не кажучи нічого».  «У школах однолітки лупцюють і навіть вбивають одне одного».    

      І хоча у нашому  суспільстві школяри поки що (!)  не приносять зброю у школу, але таке ганебне явище як булінг – безжалісне  цькування якоїсь дитини  - явище  доволі часте.  

        Отже роман змушує замислитися над питанням: «як далеко ми просунулися дорогою до жахів суспільства, окресленого Реєм Бредбері?».

          І ще одним: «Що саме я можу зробити  як громадянин України на планеті Земля, щоб такі страхіття не поширювалися?»  

Объяснение: