2 серпня 1857 року Шевченко відбув з Новопетровського укріплення, одержавши дозвіл від коменданта Ускова їхати до Петербурга. Вже дорогою він почав малювати краєвиди і портрети. Прибувши до Нижнього Новгорода, довідався, що йому заборонено в'їзд до обох столиць. Та доброзичливий медик засвідчив хворобу Шевченка, що дало йому можливість прожити усю зиму у Нижньому Новгороді.
За зиму 1857-1858 рр. Шевченко створив багато портретів, малюнків, редагував і переписував у «Більшу книжку» свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори: «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава». Згодом, одержавши дозвіл на проживання в столиці, 8 березня поет залишив Нижній Новгород і через два дні прибув до Москви. Тут він зустрічається з друзями, знайомиться з діячами науки і культури.
У другій половині листопада 1859 року його здоров'я різко погіршало. Наслідки ревматизма, набутого у засланні, все більше давали про себе знати. Напружена робота, погані умови життя і загальна невлаштованість побуту лише сприяли розвитку хвороби. Тарас Григорович з кожним днем слабшав. Зима тягнулася для нього надзвичайно довго.
Здоров'я продовжувало різко погіршуватися, і до нового 1861 року він уже був прикутий до ліжка. У січні та лютому були, правда, короткі періоди полегшення, він відчував себе здатним працювати, гравірував, писав портрети. Скаржився на біль у грудях і сильну задишку. «От якби до весни дотягти», — говорив Тарас Григорович, — та на Україну ... Там, може, і стало б легше, там, може, ще хоч трошки подихав би ... А їхати треба: помру я тут неодмінно, якщо залишусь».
На початку 1861 року поет почував себе дедалі гірше. 13 січня він одержав від Білозерського два примірники першого номера журналу «Основа», де на перших десяти сторінках було вміщено його поезії під назвою «Кобзар». У рецензії «Современника» на цей номер журналу підкреслено першорядну роль Шевченка в українській літературі, світове значення його творчості. Сам поет, в своєму останньому вірші «Чи не покинуть нам, небого» висловив впевненість, що його творчість не потоне в річці забуття.
10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин ранку помер Тарас Григорович Шевченко.
Answers & Comments
Ответ:
2 серпня 1857 року Шевченко відбув з Новопетровського укріплення, одержавши дозвіл від коменданта Ускова їхати до Петербурга. Вже дорогою він почав малювати краєвиди і портрети. Прибувши до Нижнього Новгорода, довідався, що йому заборонено в'їзд до обох столиць. Та доброзичливий медик засвідчив хворобу Шевченка, що дало йому можливість прожити усю зиму у Нижньому Новгороді.
За зиму 1857-1858 рр. Шевченко створив багато портретів, малюнків, редагував і переписував у «Більшу книжку» свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори: «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава». Згодом, одержавши дозвіл на проживання в столиці, 8 березня поет залишив Нижній Новгород і через два дні прибув до Москви. Тут він зустрічається з друзями, знайомиться з діячами науки і культури.
У другій половині листопада 1859 року його здоров'я різко погіршало. Наслідки ревматизма, набутого у засланні, все більше давали про себе знати. Напружена робота, погані умови життя і загальна невлаштованість побуту лише сприяли розвитку хвороби. Тарас Григорович з кожним днем слабшав. Зима тягнулася для нього надзвичайно довго.
Здоров'я продовжувало різко погіршуватися, і до нового 1861 року він уже був прикутий до ліжка. У січні та лютому були, правда, короткі періоди полегшення, він відчував себе здатним працювати, гравірував, писав портрети. Скаржився на біль у грудях і сильну задишку. «От якби до весни дотягти», — говорив Тарас Григорович, — та на Україну ... Там, може, і стало б легше, там, може, ще хоч трошки подихав би ... А їхати треба: помру я тут неодмінно, якщо залишусь».
На початку 1861 року поет почував себе дедалі гірше. 13 січня він одержав від Білозерського два примірники першого номера журналу «Основа», де на перших десяти сторінках було вміщено його поезії під назвою «Кобзар». У рецензії «Современника» на цей номер журналу підкреслено першорядну роль Шевченка в українській літературі, світове значення його творчості. Сам поет, в своєму останньому вірші «Чи не покинуть нам, небого» висловив впевненість, що його творчість не потоне в річці забуття.
10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин ранку помер Тарас Григорович Шевченко.
Объяснение: