помогите переделать этот  пересказ так чтобы когда учительница проверяла не поняла что я списала**

Ми століттями не мали власних шкіл, вузів, друкарень, не мали можливості говорити про себе правду.  Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.

Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.

Мабуть, через це в українській свідомості  витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали  імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних  цінностей. Інші з нас бачили  свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам  та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного "я”.

Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.

І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися  впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці  історики, які все-таки написали історію нашої землі.

Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру  ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво!  Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.

Саме тому  необхідною стає  українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.

Предмет "українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші.  Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів.  Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього "я”.

Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні.