Ответ:

На полотні "Жниця" Миколи Пимоненка - усе м'якіше, стриманіше. І сказано нібито набагато менше. Та й аж надто делікатна ця жниця. Так, ніби Пимоненко спершу збирався малювати Мадонну, а потім раптом передумав. Але є в цій українській жінці із серпом якась тривожна таємниця. І давня, як світ, хліборобська побожність жнив. Таїнство, втрачене тепер безповоротно.

Та чи тільки побожність? Є ще й виклик. Він - у погляді: "Я - на своєму полі. А ви хто і звідки?". Колгоспницею за якихось три десятиліття ота жниця не стане. Людей з отаким поглядом розкуркулювали першими.


У радянському живописі на жнивні сюжети було безліч картин. І часто-густо героїня так само стоїть серед хлібів. Але живописцеві не до таїнств і таємниць: він старається, щоб на гордо випнутих грудях жінки було добре видно "Золоту Зірку" Героя Соціалістичної Праці.

Объяснение:

На малюнку зображена молода селянка жниця. Вона стоїть у полі і тримає у руках серп та сноп. На ній одягнена біла сорочка, червоне намисто, на голові червона хустинка. Так, на збирання врожаю в Україні виходили, як на свято.

Художник створив поетичний образ землі - годувальниці й прекрасної людини, яка живе на цій землі.

(Передостання картина)