Окремо пишуться:

1. Усі частки, які творять форми слів або надають різних смислових, модальних та емоційно-експресивних відтінків:

а) частки хай, нехай, за допомогою яких творяться форми наказового способу: нехай заспіває, хай не розбудить;

б) частка би(б), за допомогою якої утворюється форма умовного способу дієслів: спочив би, прийшла б;

в) частка же(ж), яка відіграє підсилювано-видільну роль: знайшов же;

г) частки то, це, які у складі речення мають значення вка-зівності: Мова й історія — то ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо одночасно

. Частка що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до. .

3. Частка то в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.

Через дефіс пишуться:

1. Частка бо, но, то, от, таки, коли вони виділяють значення окремої о слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.

Примітки: 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: хто б то, скільки ж то.

2. Якщо частка таки стоїть перед словом, до якого відноситься, вона пишеться окремо: таки намалював, таки зрозумів.

2. Частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- в складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.

Примітка. Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна в чому, будь із ким.

Разом пишуться:

1. Частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся(-сь) у складі будь-якої частини мови: абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися(сь), кудись.

Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими.

2. Частки би(б), же(ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби.