Ответ:

Я дуже люблю свою маму. Вона в мене надзвичайно красива. Її очі блакитні, наче небо. Коли матуся дивиться на мене, вони випромінюють м’якість і любов. Світлі вії обрамляють очі й чітко виділяються на обличчі. Губи моєї мами практично завжди плавно вигнуті в м’якій усмішці. Вона нагадує мені загадкову посмішку Джоконди. Попри те, що у неї світла шкіра, на обличчі часто проступає свіжий рум’янець, що надає їй свіжість і молодість багато років.

Я дуже люблю мамине волосся. Воно трохи нижче плечей, а за кольором нагадує пшеничне поле. На світлі волосся блищить і світиться. У дитинстві я думав, що воно вбирає в себе сонячні промені й пізніше випромінює м’яке тепле світло. Волосся пшеничного кольору обрамляє мамине обличчя, покрите невеликою кількістю зморшок. Роки залишили відмітини на шкірі, однак це є тільки плюсом: обличчя виглядає більш зрілим і мудрим. Зморшка на переніссі свідчить про те, що мама дуже часто хмуриться при задумі та в моменти смутку. Ця риса асоціюється з тонким розумом і мудрістю.

Особливу увагу хочу приділити маминим рукам. Тонкі кисті й довгі пальці завжди м’які на дотик, не дивлячись на те, що вона важко працює кожен день. Я люблю моменти, коли мама гладить мене по голові або втішає. Тоді я відчуваю себе захищеним від усіх бід і проблем. У моменти, коли я відчуваю смуток, ніжний і м’який мамин голос змушує мене відчути себе по-справжньому вдома, затишно. Не дивно, адже саме ця людина є душею всього нашого домашнього вогнища