Чайка — це символ засмученої жінки, котра стала чайкою по смерті свого чоловіка. А також символ матері — України, яка породила діток своїх.
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче…
…………………………..
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче…
Багате символічне навантаження несе образ вітру у Т.Г.Шевченка — від страшного передчуття /”Реве та стогне...”, “Причинна”/ до трагічного фіналу.
Величезний і безкінечний степовий простір, вільний і безмежний, як козацька душа, представляє читачеві Т. Шевченко:
…вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують…
Місяць — розповсюджений образ в українському фольклорі. Старовинний народний культ Місяця в епоху християнства природно увійшов у святкування Різдва — Щедрого вечора. Проте Місяць оспівується не тільки у різдвяних колядках, але й у веснянках.
Місяць — символ циклічного ритму часу; вічності; постійного оновлення; духовного аспекту світла у пітьмі; козака; батька:
…місяць сходить,
Як і перше сходив...
Для Т. Шевченка народна символіка — не поетичний прийом, а ґрунт, на якому виростає саме мистецтво. Тому не випадкове таке неймовірне згущення символів в одному творі.
Answers & Comments
Чайка — це символ засмученої жінки, котра стала чайкою по смерті свого чоловіка. А також символ матері — України, яка породила діток своїх.
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче…
…………………………..
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче…
Багате символічне навантаження несе образ вітру у Т.Г.Шевченка — від страшного передчуття /”Реве та стогне...”, “Причинна”/ до трагічного фіналу.
Величезний і безкінечний степовий простір, вільний і безмежний, як козацька душа, представляє читачеві Т. Шевченко:
…вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують…
Місяць — розповсюджений образ в українському фольклорі. Старовинний народний культ Місяця в епоху християнства природно увійшов у святкування Різдва — Щедрого вечора. Проте Місяць оспівується не тільки у різдвяних колядках, але й у веснянках.
Місяць — символ циклічного ритму часу; вічності; постійного оновлення; духовного аспекту світла у пітьмі; козака; батька:
…місяць сходить,
Як і перше сходив...
Для Т. Шевченка народна символіка — не поетичний прийом, а ґрунт, на якому виростає саме мистецтво. Тому не випадкове таке неймовірне згущення символів в одному творі.