Ответ:

14 травня 1627 р. у гетьманській столиці в Чигирині народився онук гетьмана Михайла Дорошенка; син Дорофія та Марії Дорошенків; майбутній гетьман Війська Запорозького Петро Дорошенко.

Випускник Києво-Могилянської колегії добре знав латинську і польську мови. З 20 років на Січі, у 30 – його призначено полковником Прилуцьким. Виконував дипломатичні доручення Богдана Хмельницького, вів переговори з шведським урядом, також згодом очолював делегацію до Москви 1659-60 рр. Після смерті Хмельницького Петро Дорошенко прийняв сторону Івана Виговського і був вірним йому до останньої години. У 1665 р. Петро Дорошенко був обраний гетьманом і обіймав посаду упродовж 11 років.

13 січня 1667 р. Москва люто посміялася з України, уклавши Андрусівську угоду. Росія залишила собі окуповані землі Лівобережної України, а Правобережну віддала Польщі. З цього часу Петро Дорошенко усі сили віддав об’єднанню України. 1669 р. на бік Дорошенка перейшов Сірко і вони провели низку успішних походів. Після вбивства Брюховецького Дорошенко став гетьманом усієї України. Мудрий політик прагнув об’єднати державу у межах Київської Русі.

Він уперше запровадив професійну найману армію, бійців якої називали сердюками (серденятами) або компанійцями.

Найбільш знаменитою була битва 18 тисяч серденят 18 липня 1672 р під Білою Церквою (під Четвертинівкою коло Батога). Петро Дорошенко розбив поляків упень. Один із польських офіцерів згадував: "не пам’ятаю більшої втрати і замішання". Після цього поляки погодилися віддати козакам Україну "в давніх кордонах" – Поділля та козацьку Україну.

Здавалося б перемога, але втрутилася жінка в історію! Справа в тім, що після першого шлюбу з Ганною Половець Дорошенко рано овдовів. За другу дружину мав Єфросинію, дочку стрієчного брата Богдана Хмельницького Павла Яненка-Хмельницького. Коли дійшла до гетьмана звістка, що його юна, кохана половина скочила через пліт із молодим, Петро Дорошенко передав провід Дем’яну Многогрішному – і поспішив додому. За цей час Многогрішний согрішив – уклав угоду з Москвою і став гетьманом Сіверським.

Після зради Многогрішного 19 вересня 1676 р. у Чигирині Дорошенко "у святочний спосіб" передав Самойловичу уряд і гетьманські відзнаки. Оселився Дорошенко у Сосниці, зрадницю Єфросинію відправили до монастиря, але забути її Дорошенко не зміг. Довелося їй писати розписку, що "до смерти живота свого ничего хмільного пить не станет, потому что во хмелю чинится всякое злодійство". Незабаром цар наказав виїхати у почесне заслання до Москви.

Останній раз романтичне кохання відвідало Дорошенка у 57 років і він одружився втретє. Від шлюбу з Агафією Єропкіною народилася дочка, а онука – теща О. Пушкіна, праонука Наталя Гончарова – дружина поета.

Объяснение:

Народився у 1627 у Чигирині (Черкаська область)

Видатний політичний і військовий діяч. Учасник національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, виконував важливі доручення гетьмана. Був противником союзу з Москвою, підтримував гетьмана І. Виговського. 10.10.1665 р. правобережні полковники обрали цього старшину гетьманом Правобережної України.

Провів ряд важливих реформ. Створив постійне 20-тис. наймане військо - сердюки, почав карбувати власну монету, намагався колонізувати нові степові території, часто скликав козацькі ради, щоб почути думку народних мас. Стратегічною метою політики було об'єднання України.

8.06.1668 р. Був обраний гетьманом обох берегів Дніпра, проте правління на Лівобережжі через ряд внутрішніх і зовнішніх обставин тривало лічені місяці

Восени 1669 р. уклав союзний договір з Османською імперією, в основу якого була покладена угода 1651р. між Б.Хмельницьким і турецьким султаном

Вів тривалу боротьбу з Польщею за Правобережжя, за допомогою Туреччини добився від Польщі у Бучацькому договорі 1772р. відмови від претензій на цю територію. Цим скористалася Москва, намагаючись придбати ці землі собі, для цього 17.03.1674 І. Самойлович був проголошений гетьманом всієї України. Тривалі воєнні дії виснажили цю територію, авторитет Дорошенка зменшився і він восени 1676р. зрікся гетьманства. Згодом змушений був переїхати до Москви. З 1682р. мешкав у с. Ярополчому, побл. Москви, де і помер 19.11.1698р.