Леся Українка - українська поетеса, вродлива дівчина і просто сильна духом жінка.  Я захоплююся її незламністю, силою волі. Варто лише згадати її важку боротьбу з хворобою, та не простою - туберкульозом. можливо, тепер це не така й смертельна хвороба, але на ті часи це було ще не дуже знайомо ні медикам, ні науковцям. Вона об'їздила багато країн та міст для боротьби за своє здоров'я і навіть життя, та, на жаль життя Лесі обірвалося на сорок другому році життя. ЇЇ поезії завжди були наповнені сенсом та головне  бажанням жити. Кожна з них зачіпає за душу і ти мимоволі починаєш дякувати Богові за кожен день свого життя. Для мене Леся Українка - це приклад для наслідування. Варто тільки згадати рядки  з її вірша :

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

(Рядки лиш найголовніші виберете)