Я люблю своє життя, але іноді залишки натхнення покидають мене й важким тягарем на серце лягає одноманітність сірих днів. Хмарами темними здається кожна дрібниця, а горло стискає напруга від навчання й сімейного життя. Саме тоді я беру паузу. Навіть якщо багато справ. Мені морально потрібно іноді, як і будь-якій людині, відпочити й набратися сил, щоб робити найпростіші дії. Я, як і ліричний герой “Intermezzo” черпаю натхнення від єдності з природою: гуляю у сквері чи просто сиджу під березою в дворі. Тихий вітер наспівує мені свою пісню, а Сонце дає сили прожити цей день.